fbpx

Одного разу я прийшла додому і не змогла відкрити двері, ключ не підходив до замка. Телефон чоловіка був недоступний. Я додзвонилася до свекрухи, а вона мені сказала, що я більше не потрібна її синові і можу повертатися до себе в село. Мені було дуже важко виховувати сина одній, а тепер чоловік повернувся і син захотів жити з ним

Моя мрія мати вищу освіту так і не здійснилася, хоча я і поступила в університет. На другому курсі я познайомилася з чоловіком, старшим за себе на 12 років. Я приїхала з села вчитися, про заміжжя навіть не думала. Але Віктор відразу мав серйозні наміри щодо мене і ми одружилися. До того ж, я чекала дитину.

В університеті я хотіла взяти академічну відпустку, але він наполіг на тому, щоб я забрала документи. Я зробила так, як велів чоловік, думаючи, що з ним я буду як за кам’яною стіною. Але як тільки на моєму пальці з’явилася обручка, чоловік сильно змінився. Поступово показуючи себе справжнього.

До того моменту, коли я усвідомила, за кого вийшла заміж, я настільки загрузла в невпевненості в собі, що сил хоча б спробувати вибратися, не було. Згадуючи зараз про все, що мені довелося з ним пережити, я щиро дивуюся, чому я навіть не спробувала боротися за себе? Чому я навіть розповісти комусь не додумалася?

Народилася дитина. Син був хворобливий хлопчик. Ні, у нього не було серйозного захворювання, просто він часто хворів і багато плакав. Допомоги з дитиною не було. Моя мама далеко, мамі чоловіка було байдуже до нас: вони з моїм чоловіком їздили відпочивати і ходили по ресторанах.

Я сама себе не впізнавала, я просто жила як тінь. Але і це чоловіка, мабуть, не влаштувало. Ми з сином повернулися додому з лікарні і не змогли потрапити додому, ключ не підходив до замка. Телефон чоловіка був недоступний. Я додзвонилася до свекрухи і отетеріла: вона заявила, що я більше не потрібна її синові і можу повертатися до себе в село, де мені місце.

Я була ошелешена, що робити, куди йти – я не знала. Документів, грошей, друзів, роботи – немає, у мене нічого немає! До мами в село я повертатися не хотіла, бо для мене там місця не було. Я продала обручку щоб хоча б нагодувати дитину.

Я зняла малесеньку кімнату в старій квартирі однієї бабусі. Ми домовилися так – вона відпускає мене на роботу і сидить з дитиною, а я зароблені гроші витрачаю на харчування і піклування про них. Чужа людина підтримала мене більше, ніж всі рідні, разом взяті. Я влаштувалася прибиральницею в модний салон краси.

Поступово привела себе в порядок, вперше за довгий час зробила стрижку. Згодом я мене зробили адміністратором салону і ми з сином змінили кімнату на однокімнатну квартиру. Потім я вийшла заміж за хорошу людину і народила ще одного сина, тим часом старший син вже пішов в школу.

Коли синові виповнилося 12, з’явився його батько. Він став забезпеченою людиною і через суд домігся права бачитися з сином. Син приїжджав від батька в новій дорогому одязі, з новими гаджетами.

Смартфон, комп’ютер, ноутбук – все купувалося відразу, варто було синові виявити своє бажання. Син почав огризатися на мене, говорити що ми з чоловіком жебраки, що я його не люблю. З чергової поїздки до батька він не захотів повертатися.

Син зробив вибір і сказав, що буде жити з батьком. А мені як жити далі? Як у колишнього чоловіка вистачило совісті забрати у мене дитину? Адже він сам викинув нас зі свого життя.

Фото ілюстративне – classpic.

You cannot copy content of this page