fbpx
Життєві історії
Одного разу я поїхав у відрядження, а коли приїхав, то не побачив дома ні дружини, ні дочки. В те, що сказали мені мої батьки, я повірив! Минуло півроку, я не міг оговтатися, батьки весь цей час жили зі мною, як вони говорили – мене підтримували. І тут вcя правда розкрилася

Можна сказати, що у мене була повноцінна сім’я: мама, тато і я.

Але жили ми дуже бідно, батько був картярем і часто програвав гроші, а мама його дуже любила і все терпіла. Носив я речі з чужого плеча, взуття клеїв-переклеював, а про іграшки взагалі мовчу – якщо у нас їсти не було по кілька днів, то самі розумієте, що про іграшки можна було лише мріяти. За матеріалами

Я закінчив школу, вступив і закінчив інститут, потім мене запросили в одну комерційну організацію, починав простим клерком, а зараз я начальник філії. Купив квартиру, машину, почав допомагати батькам. Будучи у друзів в гостях зустрів свою майбутню дружину, ми почали зустрічатися, а потім одружилися. Моя мати була не рада цьому, адже тепер грошима завідувала моя дружина, а вона не давала їм спуску.

І ось одного разу я поїхав у відрядження, а коли приїхав, то не виявив дома ні дружини, ні дочки. Мені мої батьки сказали, що вона пішла до іншого чоловіка і забрала всі гроші з собою. Ви знаєте, я повірив! Минуло півроку, я не міг оговтатися, мої батьки весь цей час жили зі мною, як вони говорили – мене підтримували. Я їхав на зустріч, мені захотілося пити, я зайшов в магазин, а за прилавком стоїть моя дружина. Я почав у неї питати, як їй живеться з новим чоловіком, а вона мене теж запитала – чи добре мені живеться з новою дружиною.

Ми поговорили, я забрав дружину і дочку додому. Коли мої батьки побачили нас разом, то зізналися, що батько програв в карти, і вони за борги віддали свою квартиру. Так як жити їм було ніде, а жити з невісткою вони не хотіли, то сказали, що ми кожен знайшли нових супутників життя. Я був сильно на них злий, але купив їм в комуналці кімнату і сказав, що відтепер у них немає сина і внучки.

Скоро у них і цю кімнату відібрали і де вони зараз живуть, я не знаю, та й знати не хочу. Мало того, що у мене не було нормального дитинства, так вони вирішили позбавити мене і моєї сім’ї, а цього я їм не пробачу ніколи. У нас скоро буде поповнення, лікарі говорять, що буде хлопчик, ми все не можемо дочекатися цього моменту. Дочку я балую, як можу, хочу, щоб у моїх дітей, було, те чого не було у мене. Любіть своїх дітей, вони нам дані на час, пам’ятайте про це.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

facebook