У мене є брат, він давно дорослий, але моя мама досі думає за нього. І не просто думає, а платить. А я ніяк не можу з цим змиритися.
Мама така людина, яка завжди намагається всім вгодити. Вона переживає, що скажуть про неї люди, невістка, батьки невістки та інші.
І все це виходить їй на шкоду.
Мій брат Володимир вже одружений, і мама старається бути гарною свекрухою для його дружини.
Володимиру 30 років, мені 26. Одружився він з Іриною 2 роки тому.
Невістка родом з маленького містечка, свого житла у неї немає.
До весілля знімала з подругою квартиру, після весілля прийшла до нас.
Мама не була проти, ми живемо в трикімнатній квартирі, місця всім вистачить.
Брат обіцяв, що вони будуть збирати на своє.
Спочатку Ірина начебто навіть намагалася по господарству щось робити: посуд мила, готувати та прибирати бралася.
Але одразу ж підбігала мама і заходилася невістку вмовляти – відпочивай, не турбуйся, я сама.
Я мамі відразу говорила, що вона неправильно себе поводить, але мама виправдовувалася, що Ірина не у себе вдома, зі свекрухою живе, тому їй важко.
Ну роби, гадаю. Якщо тобі важливо, що невістка скаже чи подумає, роби.
Але й Ірина поступово звикла, вже й не бралася щось робити.
За комуналку теж платила мама, щоб молоді не витрачалися.
В магазин за продуктами – теж вона, сама купила, сама зварила, сама посуд вимила.
Адже молоді збирають на своє житло, з них брати гроші не годиться.
Одного разу я поверталася з роботи, і побачила в поштовій скриньці платіжки за комуналку. Я зрозуміла, що у нас є борги, мама за місяць плату не внесла. Тепер треба було заплатити вдвічі більше.
Коли я прийшла додому, мама пояснила, що борги виникли, бо їй просто не вистачає, адже на харчування йде багато грошей.
І замість того, щоб сказати нарешті брату і його дружині, що вони теж тут живуть і мають хоч за щось платити, мама запитала мене, чи є у мене зайві гроші, щоб покрити борги за комуналку.
Я сказала, що є, але я вважаю, що брат про ці борги теж має знати.
Та мама категорично відмовилася говорити про це брату і невістці. Вона їх шкодувала, вони ж збирають на житло.
– Скаже потім Іра, що свекруха забирала всі гроші. Ти дай, я тобі поверну, – настояла на своєму мама.
Перші кілька місяців мама справді повертала мені гроші.
Частину з них я не брала: мій внесок на моє проживання та харчування. А потім мама поступово почала «забувати».
Одного разу я їй нагадала, а вона стала мене картати, що я в цій квартирі теж живу, світло і воду використовую, за стіл разом з усіма сідаю.
Я погодилася, але нагадала, що брат із дружиною теж їдять, живуть і всім користуються.
Тому запропонувала, щоб ми всі четверо разом скидалися.
Та мама стояла на своєму – у брата і його дружини гроші брати не годиться.
Але я взяла, і сама сказала їм, що пора вже хоч за щось платити.
Мама за це на мене образилася, бо почала переживати, що тепер Ірина про нас подумає?
Я відповіла, що мені байдуже, що подумає невістка. Якщо вона з нами живе – нехай платить.
Після цього я почала купувати собі продукти окремо, віддаючи мамі четверту частину за комунальні послуги.
А через два місяці я винайняла собі квартиру і живу окремо.
Мама переживає, що тепер не зможе оплатити комуналку.
Мені її шкода, але я не готова працювати на сім’ю брата.
Як маму переконати, що вона робить неправильно, хвилюючись тільки про те, що про неї скажуть люди?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.