Я чудово розумію, що моя проблема не така вже й непроста, звичайно, як багато людей часто пишуть тут про свою гірку долю. Але думаю, що таки чимало читачів мене дуже добре зрозуміють – наприклад ті, хто знає – що таке порядність і розуміння.
Але для мене моя ситуація, що склалася, все ж дуже серйозна, тим більше ми з моїм чоловіком вже почали сперечатися з цього приводу.
У мене є зовиця – рідна сестра мого чоловіка – Зоряна. Вона справжня нероба, вона й по натурі своїй ну дуже лінива людина, яка постійно те робить, що сидить на шиї у власних батьків й досі, причому вона така неохайна ще й на додачу.
Зоряні вже 31 рік, а у неї навіть чоловіка немає, вона самотня. Але я розумію, що, швидше за все, мало хто з такою людиною захоче поєднати своє життя.
Хоча спочатку з Зоряною ми дуже добре дружили, і вона сиділа у нас постійно до самого пізнього вечора мало не щодня.
А потім просто стала мене втомлювати: сидить та сидить з нами перед телевізором або комп’ютером, чіпсами і печивом смітить, хоча сама нічого не згорне після себе. А я за нею прибираю постійно, адже вона цього ніколи й не думала робити.
Одягається Зоряна теж зовсім без смаку, як попало, ну якось, неохайна дуже, до того ж.
Напружувати вона мене стала зовсім не по-дитячому, тим більше я люблю чистоту та охайність у всьому, а сестра чоловіка – людина, яка є повною протилежністю цьому.
Загалом, Зоряна стала з’являтися у нас все рідше та рідше. Та й нам було не до неї, якщо чесно: чоловік працює на своїй роботі з ранку до пізнього вечора, та й я позмінно працюю, тому приходжу додому дуже втомлена, працюючи медсестрою.
Дітей у нас, правда, поки немає, але є у нас чудовий пес, якого потрібно вигулювати по часу щодня. Якщо у нас не виходить, то дзвонимо зовиці, щоб вона зайшла до нас додому та вигуляла нашу собаку.
Звісно, я не хочу, щоб вона робила це просто так, адже це не одноразово, ми частенько до неї звертаємося за цим. Тому за шоколадку, чіпси або навіть 50 гривень ми з зовицею завжди домовлялися.
Від Зоряни до нашого будинку 10 хвилин ходьби, сестра чоловіка дуже близько живе від нас, тому погоджується зі мною, не відмовила ще жодного разу, а ключі від нашого дому у неї завжди є, вона там господарює по справжньому.
Але ось після її останніх візитів до нас, я стала помічати, що речі в наших шафах якось не так розкладені, вони лежать не так, як я їх залишила.
Спочатку я думала, що сама порядок наплутала, часто все роблю на швидку руку, але намагаюся завжди акуратно все скласти і довести до ладу.
Потім я думала, що чоловік щось шукав та перевернув все на полицях, навіть вже й встигла насварити його за все це.
Але він потім меті впевнено так сказав, що взагалі по шафах моїх не риється ніколи, немає такої звички у нього, та й даю всі речі йому я сама завжди. Щось мені і в голову не приходило, що це могла бути сестра мого чоловіка, я навіть подумати про це не могла.
Підозри з’явилися лише тоді, коли моя новенька білизна в комоді була зім’ята абияк, наче її просто хтось поспіхом кинув і навіть не розправив.
Я тоді якраз повернулася з роботи, з нічної зміни, сунулася на полицю а там все шкереберть лежить. Ні, нічого не пропало, просто як уявила, що зовиця все це чіпала своїми брудними руками і не дай Бог міряла це все на себе, що аж неприємно стало мені лише від однієї цієї думки.
Захотілося просто все це викинути та більше ніколи його не одягати на себе після неї.
Я тоді відразу зателефонувала чоловікові, розповіла йому все, що побачила, коли прийшла з роботи, попросила щоб він запитав у своєї сестри – навіщо вона це робила, але чоловік сказав, щоб я не вигадувала такого, сестра його – людина порядна та ніколи такого не зробить і, ще й незадоволено, поклав телефон.
Гаразд, думаю, я її побачу ще за цією справою, це просто так не минеться їй.
Одного разу я сказала їй вранці дочекатися мене зі зміни – мовляв, я ключі забула. Думаю – чекатиме, ритися буде в шафі моїй, а потім, перш ніж відкрити мені двері, все назад суне.
Але у мене ключі були, та й прийшла я трохи раніше обіцяного часу, спеціально все підлаштувала так.
Я відкриваю двері й відразу швиденько йду в кімнату! Потрібно було камеру включити на смартфоні при вході!
Зоряна швиденько закидала речі назад у вбудовану шафу зі словами, що там нібито порилася наша собака і порозкидала всі речі, а вона вирішила її хоч якось прибрати! Можливо це перше, що їй в голову прийшло для того, щоб виправдатися!
Я у неї й запитала – а білизну в комоді теж собака розкидала чи просто міряла на себе її? Зовиця зробила вигляд, що не зрозуміла до чого я все це кажу. Занервувала, сказала що їй кудись потрібно бігти, бо вона спішить і втекла.
Я стала уважно розглядати свої речі. Вона дійсно їх міряє постійно! Ми обидві маємо майже однаковий розмір, тому їй мої речі підходять.
Затяжки знаходжу на майже новому светрі, сукня моя навиворіт, а я в шафі речі так ніколи не залишаю і не складаю. Так-так, собака все це зробила, як же! Я зі злістю зателефонувала чоловікові, все розповіла.
Чоловік, в той день, повернувся з роботи увечері, і сказав, що відверто поговорив зі своєю сестрою сам, і та йому підтвердила про версію з собакою. Причому він їй вірить, у нас собака дуже неслухняна, і таке може бути – щоб пес забіг та все там розтягнув.
Але ж він раніше ніколи такого не робив. Чому це мав цього разу робити? З якого дива?
Мій чоловік зовсім нічого не хотів слухати ні про білизну, ні про сукню навиворіт, сказав, що я весь час на неї наговорюю через неохайності. Типу у мене до неї особиста неприязнь, ось і наклепи придумую різні.
Я сказала відразу, що раз така справа, то я можу камеру поставити, а він якось недобре став зі мною розмовляти, що якщо я буду дивитися за його рідною сестрою, то ми розійдемося з ним відразу ще.
А ще чоловік мені сказав, щоб я наймала іншу людину, щоб вона за гроші собаку вигулювати, і що ображати сестру він не дозволить мені. Лише я буду на це витрачати свої гроші, а коштують такі послуги чимало!
Загалом, я ще й винною залишилася у цій ситуації, і у мене зараз залишився якийсь недобрий осад на душі! Зовиця чіпає мої речі своїми брудними руками, міряє їх, а я винна ще й, виходить?
Тепер я з роботи буквально відразу біжу додому, щоб встигнути вигуляти з собакою, аби Зоряну не звати у свій дім.
А чоловік до цих пір ображений за свою рідну сестру на мене, спілкується з нею по телефону, а зі мною – лише у справі, ще й сердиться, наче я комусь щось погане зробила!
Ну невже я не права? Чому хтось має чіпати мій одяг і ритися в моїх речах, поки мене немає вдома?
Фото ілюстративне.
