fbpx

Одного разу, я попросив свою маму, щоб вона приїхала в гості до моєї дружини і ніби так, між іншим, показала їй, як треба готувати. Мама знає, що я дуже люблю борщ і вареники. Я сподівався, що прийду з роботи і мене будуть чекати мої улюблені страви, а натомість на столі знову стояли холодні, несмачні макарони. Мама пояснила, що Марина на кухню її не пустила. І сама приготувала те, що завжди

Коли ми з Мариною зустрічалися, я не звернув увагу на те, що вона зовсім не вміє готувати. Мені вона подобалася, і цього було достатньо. Ми одружилися, і лише після цього виявилося, що моя дружина нікудишня господиня.

Я приходжу додому, хочу смачно поїсти, але Марина готує настільки несмачно, що собак зараз і то краще годують! Невже за цілий день не можна було приготувати щось нормальне?

Марина весь день вдома, вона в декреті, сидить з немовлям. Дитина здорова, але неспокійна. Мама Марини бурчить – привчила до рук, тепер ось пожинаєш плоди. Десь вона, звичайно, права: свого часу Марина начиталася глянцевих журналів і «розумних» форумів. А тепер малюк не злазить з рук…

Я дуже рано йду на роботу, повертаюся пізно, іноді виходить так, що за цілий день і пообідати ніколи. До мого приходу Марина намагається приготувати вечерю, але готує геть погано. Я не вимагаю якихось складних різноманітних страв, розумію, що у дружини на руках дитина, але ось навіть ті ж макарони можна зробити з душею, відлити, промити, додати масло і отримати цілком їстівну страву. Але навіть смачно зварити макарони у Марини не виходить.

Ні, я все розумію, на руках у дружини маленька дитина і все таке, але скільки ж можна прикриватися дитиною? Я ж не вимагаю від неї багато і теж стараюся з усіх сил: охоче допомагаю по вихідним, приношу додому продукти, іноді навіть встаю ночами до дитини, заробляю на всіх, стараюся, як можу, всі гроші віддаю в сім’ю. І хочеться мені зовсім небагато: щоб удома було щось поїсти. Один раз на день. Бажано смачне, нехай і без вишуканостей.

Перший час після народження дитини я мовчав. Але тепер мало не щодня у нас з дружиною виникають непорозуміння, я постійно дорікаю дружину в тому, що її куховарство неможливо їсти. Дружина ж абсолютно не хоче вчитися готувати. Раніше, до народження дитини, приходили з роботи і готували разом – проблем з цим не було. Або замовляли додому їжу.

А тепер через це мало до розлучення не доходить.

– Не хочеш – не їж! – злиться дружина. – Значить, не голодний! У мене дитина на руках. Що, я повинна її кинути і готувати тобі складні гарніри? Невже ти сам не розумієш? У мене немає часу. Я не можу зараз готувати! Я сиджу з дитиною!

Я, звичайно, все розумію.  У всіх діти, у декого навіть двоє чи троє, проте жінки примудряються встигати все! Я, між іншим, свою частину обов’язків по відношенню до дружини і дитини виконую. Гроші в дім приношу. Хоча б на нормальну їжу один раз в день я можу розраховувати в своєму будинку?

Одного разу, я попросив свою маму, щоб вона приїхала в гості до моєї дружини і ніби так, між іншим, показала їй, як треба готувати. Мама знає, що я дуже люблю борщ і вареники. Я сподівався, що прийду з роботи і мене будуть чекати мої улюблені страви, а натомість на столі знову стояли холодні, несмачні макарони.

Мама пояснила, що Марина на кухню її не пустила. І сама приготувала те, що завжди.

Я не витримав і демонстративно викинув вміст тарілки в смітник і сам почав готувати собі нову вечерю. Така моя поведінка дуже образила Марину. Вона перестала зі мною розмовляти, але і змінюватися вона теж не хоче.

– Хороший чоловік не подав би вигляду, що вечеря несмачна, або мовчки їв би, або відмовився б і все. Без зайвих коментарів. А цей, треба ж, ніс верне, несмачно йому, – бурчить Марина.

– Роби висновки! – підливає масла в вогонь мама.

Вона вважає, що я маю повне моральне право, прийшовши з важкої роботи, вимагати від дружини смачної вечері. Адже зараз сім’ю забезпечую я один. Невже Марині так важко навчитися смачно готувати для коханого чоловіка?

Фото ілюстративне – LiveInternet.

You cannot copy content of this page