fbpx

Одного разу я побачила, що у бабусі протікає дах. Зрозумівши, що я сама не впораюся з цією проблемою, я зателефонувала своєму братові. Я була впевнена, що він не відмовить в допомозі нашій улюбленій бабусі. Адже ми заробляємо значно більше, ніж наші батьки-пенсіонери. Максим і справді не відмовив, але сказав, що зараз всі гроші він вклав в якийсь бізнес, тому запропонував мені все зробити за свої гроші, а він потім, мовляв, віддасть. Я так і зробила, навіть взяла кредит для цього. Але обіцяних грошей Максима я так і не побачила

Я все життя прожила в місті, але щороку все літо на канікулах я була у бабусі в селі. Туди приїжджав і мій двоюрідний брат із столиці. В дитинстві нам разом було дуже весело. Але потім Максим почав дорослішати і все рідше з’являтися в селі.

Я ж і далі продовжувала приїжджати до улюбленої бабусі. А коли закінчила навчання і влаштувалася на роботу, я вважала своїм обов’язком допомагати їй. То продуктів привезу, то косметичний ремонт зроблю.

А одного разу я побачила, що у бабусі протікає дах. Зрозумівши, що я сама не впораюся з цією проблемою, я зателефонувала своєму братові. Максим вже теж працював, і, як я зрозуміла, заробляв непогані гроші. Я була впевнена, що він не відмовить в допомозі нашій улюбленій бабусі. Адже ми заробляємо значно більше, ніж наші батьки-пенсіонери, тому я вважала це нашим обов’язком.

Максим і справді не відмовив, але сказав, що зараз всі гроші він вклав в якийсь бізнес, тому запропонував мені все зробити за свої гроші, а він потім, мовляв, віддасть.

Я так і зробила, навіть взяла кредит для цього. Але обіцяних грошей Максима я так і не побачила. Ну нічого, я справилася сама, зате бабуся буде нормально зимувати.

У моїй бабусі було двоє дітей. Старша дочка – моя мама і молодший син, у якого є син, мій брат Максим. Бабуся прожила довге і важке життя. Вона хотіла залишити спадок порівну дочці і сину і я вважаю, що це було б справедливо. Але в справу втрутився мій двоюрідний брат.

Максиму закортіло мати приватну власність в селі. Будинок у бабусі був не вельми, але в нашому селі, яке знаходиться недалеко від обласного центру, дуже дорога земля.

От Максим і поклав око на неї. Але була перешкода – друга спадкоємиця, моя мама. І почав братик наїжджати зі столиці в нашу провінцію мало не кожного місяця. Умовляв бабусю підписати дарчу. Бабуся спочатку відмовлялася, мотивуючи це тим, що у неї двоє дітей і вона не може нікого обділити.

Бачачи таку справу, моя мама сама відмовилася від спадщини, тільки щоб мати в спокої залишили. В результаті бабуся підписала дарчу моєму двоюрідному братові, але з умовою, що коли прийде час, він її достойно проведе в останню путь.

Через рік бабусі не стало. Мама подзвонила мені рано вранці, я терміново приїхала займатися організацією. Брат і сам не зволив приїхати, і гроші не вислав. Рідня шушукалася ще довго.

Проте за документами будинок бабусі належить йому, а нам не дісталося нічого. З Максимом я більше не спілкуюся, просто не хочу. Столичне життя зовсім позбавило його совісті, якщо зміг так безсовісно обдурити бабусю, яка його любила більше всіх онуків, яка півжиття оберігала його. Ось такі бувають онуки.

Фото ілюстративне – ria.

You cannot copy content of this page