fbpx

Одного разу я пішла як звичайно на роботу, а коли чоловік вийшов з дому, я повернулася в квартиру і стала чекати. Через пів години наші двері хтось відчинив своїм ключем, це була сестра чоловіка. Я пішла на балкон і стала спостерігати за нею

Ще кілька місяців тому ми з чоловіком мало не розлучилися. Справа в тому, що у нас в квартирі почали пропадати речі і ми не могли зрозуміти, що відбувається.

Це вже пізніше ми зрозуміли, що це сестра чоловіка так хазяйнує у нас вдома. Вона приходила в нашу квартиру, поки ми були на роботі, брала те, що вважала за потрібне, і йшла. Звичайно, все це робилося потай. Ми навіть подумати не могли, що вона так може чинити.

Марина – молодша сестра мого чоловіка. Нам із чоловіком зараз по двадцять шість років, Марина на п’ять років молодша. Вона теж вже заміжня і у неї є дитина.

Сестра вискочила заміж рік тому. Її чоловік трохи молодший за нас, йому близько двадцяти п’яти років. Десь працює, непогано отримує, але цих грошей зазвичай не вистачає, тож постійно молода сім’я у пошуках грошей.

Іноді допомагають свекри, інколи батьки чоловіка. До нас Марина теж зверталася з питанням фінансів, але ми нічим їй допомогти не могли, бо закривали кредит на квартиру.

До того ж, сестра чоловіка могла б повчитися жити скромніше, але вона не хоче. З огляду на те, що живуть вони у своїй квартирі, яку їм надали свекри, її чоловік працює і щось отримує, плюс постійна допомога батьків з обох боків, спокійно можна було б протриматися.

Але Марині завжди хочеться, щоб все було за вищим розрядом – найновіший телефон, дорогий годинник, одяг, речі для дитини. Вона спочатку за тиждень спустить купу грошей на всякі непотрібні речі, а потім плачеться, що грошей не вистачає на потрібне. Ми з чоловіком намагалися зайвий раз з сестрою не спілкуватися, щоб не вислуховувати, як важко їй живеться.

Кілька місяців тому у нас у квартирі стали відбуватися дивні речі. Приходячи з роботи я помітила, що деякі речі лежать не там, де я їх зазвичай залишають. До того ж у мене стали дуже швидко закінчуватися парфуми, креми. Нові колготки танули з космічною швидкістю, я не змогла знайти кілька нових комплектів білизни.

Спочатку я думала, що просто я чи чоловік кудись переставляємо речі машинально, а креми та парфуми витрачаються як завжди, це мені просто так здається. З речами ж – ну, прибрала кудись. Або, може, вже використала, а сама не звернула увагу, що взяла нові. Але потім зникла моя каблучка з діамантом.

Чоловік мене переконував, що я просто кудись її прибрала та забула, або вона кудись закотилася, а ми не помітили. Але я точно пам’ятала, куди останній раз його надягала, і як потім забирала в скриньку. Чоловік так завзято наполягав, що мені все здається, що я запідозрила його у зраді. Мовляв, водить подружку, яка користується моїми речами, а тепер її покриває. Ми мало не розлучилися навіть через це.

Одного разу я пішла як звичайно на роботу, а коли чоловік вийшов з дому, я повернулася в квартиру і стала чекати. Через пів години наші двері хтось відчинив своїм ключем, це була сестра чоловіка. Я пішла на балкон і стала спостерігати за нею.

Вона поклала дитину на диван, а сама почала лазити в холодильник, залізла в мою косметичку, в тумбочці поколупатися. Хвилин тридцять лазила по квартирі, ніс скрізь сувала, потім забрала дещо з їжі, відклала собі крем, набризкалася моїми духами і пішла, забравши дитину.

Чоловік був дуже здивований, коли ввечері я йому все розповіла. Виявилося, не втратила Марина наші ключі, як казала. Ми їй колись давали їй їх, коли їхали на тиждень, щоб вона квіти поливала і взагалі, на всякий випадок. Але вона їх нам не повернула, сказала, що загубила.

Вирішили ми поїхати до зовиці, щоб забрати ключі та з’ясувати, що це було. Марина спочатку намагалася відпиратися, робити круглі очі та говорити, що ми маримо, але потім зізналася, що іноді до нас приходила.

– Так, я брала у вас іноді їжу, косметику, духи твої брала, деякі речі. Не останнє ж забирала! Ви могли б і самі здогадатися, що молода сім’я потребує допомоги. У мене тільки чоловік працює, у нас маленька дитина, грошей не вистачає! Я у вас по-доброму просила, ви мені не допомогли. Що мені лишалося робити? – заявила Марина.

Ключ ми в неї забрали, замок про всяк випадок змінили. Про каблучку вона так і не зізналася. Але нехай, добре, що все з’ясувалося і ми з чоловіком не розлучилися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page