Матір мого чоловіка, моя свекруха, справжня любителька похвалитися, такий норов вона має.
Свекруха завжди що завгодно буде про себе хороше розповідати, лише б бути на висоті, лише б в хорошому світлі себе показати, що вже такої, як вона немає ніде: і хороша, і добра, словом, ідеальна людина вона.
Лев за гороскопом вона у нас, вся з себе справжня королева, так і носить себе, як цариця справжня.
На її думку, вона робить все краще за інших: і борщі готує, і прибирає, і дітей виховує, загалом, куди не глянь, краще її не знайдеш, ну просто ідеальна людина.
Я уявлення не маю, як так можна. А ще вона незамінний працівник. І носить вона наймодніші речі, навіть молоді дівчата їй заздрити мають.
Відразу мені все це дуже дивно було, а потім я звикла до такої її поведінки. Та зараз я втомлювалася від її хвальби саму себе вже тоді, як ми з чоловіком тимчасово жили у неї, як тільки розписалися.
Тільки незрозуміло, чому від неї такої господині і красуні чоловік пішов до іншої жінки. Мабуть, теж втомився вислуховувати подібні речі, адже це дуже швидко набридає.
Коли я дізналася, що чекаю дитину, то мама чоловіка мого, звичайно ж, сказала, що буде найкращою бабусею для нашого дитяти. Ми тоді вже взяли з чоловіком кредит і жили окремо, адже ніколи не хотіли жити в батьків.
Коли свекруха моя приходила до нас, то показувала мені свій телефон зі словами:
«Он подивися, який я майбутньому онукові костюмчик, шапочку, шубку, коляску чи іграшку вишукала».
Заходить на якийсь сайт дитячого магазину мати мого чоловіка і показує мені:
«Ось, в закладках у себе залишила, зараз накопичу трохи грошей – обов’язково куплю для нашого дитяти, щоб у нього все найкраще було!»
І так про кожну річ вона мені постійно говорить. Тільки нічого ні разу не купила, з того, що показувала мені на тих сайтах. Я не розумію для чого вона це робить. Невже думає, що я нічого не помічаю, чи забуваю її обіцянки та слова?
Згодом у нас народився син, на виписку свекруха не приїхала – ну добре, якраз тоді на роботі вона була, хоча могла б і помінятися з кимось, або відпроситися у той день.
Мати чоловіка просто подзвонила, привітала, сказала, що на вихідних приїде.
Ми з чоловіком ще заздалегідь купили для дитини все необхідне, а вона, нібито, засмутилася, адже не хотіли чекати, хотіли бути спокійні, що в нас все необхідне вже є:
«Ну ось, я це ж хотіла купити, ну раз так, що-небудь інше придумаю вам тоді».
Принесла фотоальбом «Наш малюк», у неї подруга рукоділлям займається, звичайно, дуже гарненький він, але не за часом: зараз всі фото на телефоні або в ноутбуці є, адже так втомлює кудись ходити і роздруковувати їх.
Взагалі, це все, що вона принесла нам з обіцяних речей. Трохи погралася свекруха з онуком, пообіцяла приїжджати кожні вихідні, давати нам з чоловіком «вільну» годину вечорами, і зникла ще на кілька місяців.
До слова сказати, що живемо ми зі свекрухою в одному великому обласному місті, але на різних його кінцях.
Так, добиратися далеко, з двома пересадками, а якщо в місті ще й пробки, то можна і годину їхати. Але це ж не привід не провідувати своїх дітей, не допомогти їм. Гаразд, є відеозв’язок, але ми ж не можемо на неї дитину залишити по цьому відеозв’язку.
Одного разу я попросила ї. мовляв – ну будь ласка, приїжджайте до нас, мої батьки дружно застудилися, а нам так хочеться кудись вийти, відпочити трішки і до друзів у гості сходити, мені так хотілося, щоб хтось посидів з дитиною, бо ми дуже втомилися з чоловіком, хотіли хоч трохи часу на себе.
Та й взагалі – онука можна по-справжньому побачити.
Приїхала в середині березня, привезла фрукти, іграшку дитині, залишилася з ночівлею і поїхала рано вранці.
А потім з’явилося гарне виправдання: скрізь неспокійно, не хочеться їхати з дому. І тривало це все довго, як раз до тих пір, коли нашому синові виповнився рік минулого тижня.
І то, вже мій чоловік мало не впрошував приїхати свою маму до нас. Подарунок вона привезла, звичайно, хороший – гарненький комбінезон, чобітки на зиму і цікаву сенсорну іграшку. Ну так за такий час змогла ж відкласти хоч гроші якісь!
А потім сама запросила нас до неї в гості, вчора якраз ми були у неї, здалеку до неї приїхала її сестра з чоловіком і племінниками.
Ми поїхали до неї самі з чоловіком, тільки сина вдома з моїми батьками залишили, все ж там шумно буде, не треба малюка втомлювати так, він ще маленький.
Саме незрозуміле було потім, коли я пішла на кухню робити всім каву, а чоловік в під’їзд вийшов поговорити зі своїм знайомим, нашим сусідом.
Чую, як свекруха розповідає родичам, але намагається робити це, як можна тихіше:
«Ось що б молоді без мене робили? Я малюкові і подарунки в інтернеті вишукувала найкращі, ніколи не економила на ньому, купувала, і няньчитися з ним приїжджала, і продукти у себе в магазині куплю і привезу їм. Стільки клопоту з онуком, зате зростає у мене на очах, та й молоді дякують – відпочивати їм даю можливість! Вони б без мене не справилися б ніколи.»
Я чую все це і вухам своїм власним не вірю. Хоч би почекала, поки ми поїдемо. а потім би розповідала подібні казки.
Заходжу з підносом в кімнату до неї, дивлюся на свекруху, а вона бігом починає щось про свою подругу на роботі розповідати. А я не змогла змовчати і кажу:
«Мамо, не говоріть неправди, ви у нас майже не буваєте, я не розумію, нащо ви це вигадуєте все. Ми самі справляємося, і нам мої батьки допомагають, ви для нас нічого не робите!»
Даремно, звичайно, я це сказала, але у мене чомусь всередині все аж закипіло. Свекруха сидить, червона, виправдовується, і відверто говорить неправду своїм родичам – дивиться на мене, шукає підтримки очима. Мовляв, це тільки якийсь час було, коли сказали вдома сидіти, вона сама дуже сумувала, хотіла б прийти до нас, але не можна було. А так при першій-ліпшій можливості відразу їхала до онука, гостинцями обдаровувала.
Ой, добре, нехай вже говорить, що хоче, я вже мовчала, але було дуже неприємно від того, що вона таке рідним людям говорила.
Попросила чоловіка викликати таксі, і ми поїхали додому, залишивши його родичів на одинці, вже й не знаю, що вона там їм розповідала.
Зараз і мати чоловіка мені вже добу не дзвонить, мабуть образилася на мене, і у мене немає більше ніякого бажання з нею спілкуватися. Не люблю людей, які говорять неправду, хвальків і лицемірів, а свекруха саме така.
Для мене свекрухи більше немає, та й не потрібно, щоб вона приходила більше до нас, якось самі справимося. Мої батьки, як дізналися про все, теж сказали, що бачити її не хочуть більше.
Чоловік каже, щоб я не зважала, адже його матір нічого недоброго нам не зробила, але я так не можу. Я не хочу спілкуватися з людиною, яка бреше постійно. Хіба я не права?
Фото ілюстративне.
