Степан у мене – чоловік добрий, але мені досить складно з ним.
Чоловік мій ніколи не дотримується в домі чистоти, ніколи не цінує моєї праці, якось так склалося вже.
Коли я стараюся прибрати чи приготувати щось смачненьке для нас усіх.
– Там крихти залишив, а тут чашка брудна – подумаєш собі, зовсім нічого поганого абсолютно в цьому не бачу, це ж не бруд якийсь, – виправдовується Степан, коли я прошу його іноді хоч за собою прибрати.
Я завжди, щиро кажучи, в усьому дуже стараюся, щоб в домі було чистенько, в холодильнику стояла смачна, різноманітна та свіжа їжа, у нас так в сім’ї завжди було заведено, моя мама мене так навчила, вона господиня хороша.
Два роки тому я стала мамою маленької донечки і часу на домашні справи у мене було менше.
Але чоловік багато часу проводив за комп’ютером та телефоном.
Одного разу я з дитиною на вихідні поїхала до своїх батьків, сказала, що ми будемо в мами довго.
В цей день я просила свого чоловіка, щоб він в неділю ввечері приготував нам з дитиною вечерю, адже тато нас привезе пізно ввечері і у мене не буде часу для домашніх справ.
Степан тоді мені пообіцяв, що приготує для нас смачну вечерю.
Яке ж було моє здивування, коли я прийшла додому, а їсти нічого немає ні мені, ні дитині, це дуже здивувало мене.
– Вибач, я забув про це, – просто мовив мені здивовано з порогу Степан.
Я голодна була з дороги, та й дитя нічого не їло, адже розраховували, що чоловік нас нагодує.
Я відразу стала швиденько готувати вечерю з того, що було вдома.
Якийсь осад звісно залишився.
А на початку осені ми з донечкою були в стаціонарі.
До нас приходив чоловік, приносив фрукти, йогурти, сир, продукти з магазину.
Звісно, що він турбувався про нас, але жодного разу не приніс якоїсь домашньої їжі.
Хоча я рахую, що приготувати свіженький домашній суп не так вже й важко, я ж не кажу про те, щоб він пік пироги.
Добре, що до мене в ті дні якраз приїжджали батьки, вони на вихідні нам привозили смачну домашню їжу.
Одного дня я зателефонувала додому і сказала Степанові, що ми будемо вдома, але їхати по нас не потрібно, нас привезуть батьки.
Єдине просила, щоб чоловік пішов в магазин, купив усі необхідні продукти та приготував вечерю.
Коли ми приїхали додому, вечері не було.
Степан вибачався відразу, говорив, що це його єдиний вихідний день і він хотів поспати.
Сказав, що зварить мені сосиски, а дитині буде йогурт, бо вдома нічого не було.
А нещодавно Степан поїхав на тиждень у відрядження.
Телефонував додому, скаржився, казав, що живе в гуртожитку, а в їдальні годують погано.
Сказав, що скучив за домашнім борщем і смаженими котлетами, просив, щоб я йому приготувала, до повертається завтра додому.
Я пообіцяла, що приготую, а сама вирішила, що чоловіка потрібно провчити.
Перед тим, як Степан зайшов в квартиру, якраз прийшла до нас його мама.
Свекруха сказала, що скучила за сином і хотіла б теж побути з ним.
Степан прийшов щасливим, роззувся і пішов в ванну, а потім прийшов на кухню.
Підійшов до плити, відкрив холодильник:
– А де борщ, де котлети, які ти обіцяла мені?
– Ой, Степане, а я забула! Але в мене є сосиски і йогурт. Тобі їх зварити чи так будеш їсти? – відповіла я чоловікові.
Щиро кажучи, я хотіла провчити чоловіка і по очах зрозуміла, що Степан мене зрозумів і я дійсно взялася шукати сосиски.
Свекруха була дуже здивована, вона не очікувала від мене такого, стала шкодувати свого сина, говорити, що я недобра дружина.
– Як це ти чоловікові нічого не приготувала? Цілими днями вдома сидиш, роботи багато не маєш. Якби я знала, що в вас немає що їсти, я б сина запросила до себе.
Степан заспокоїв маму, посміхнувся до мене.
Він казав, що ми зараз усі разом поїмо тих сосисок, а потім підемо в магазин, купимо продукти і приготуємо смачну вечерю так, як готує завжди його дружина.
А мені підморгнув, що він все зрозумів і більше ніколи не залишить мене голодною.
Я навіть не знаю чи зміниться він.
Невже люди змінюються в такому віці?
Фото ілюстративне.
