fbpx
Життєві історії
Одного разу я ненавмисно підслухала розмову сина з невісткою, коли раніше повернулася додому. – От якби твоя мама з’їхала кудись і кімнату звільнила, – говорила Марина, а я слухала, що ж відповість син. – Ти думаєш, що говориш, куди це моя мама повинна з’їхати, це її квартира, – обурився Данило, – ось, син підросте, будемо обоє працювати, купимо квартиру і самі з’їдемо. Але я вирішила з’їхати і не заважати їхньому сімейному щастю

Свого єдиного сина я ростила сама і вважаю, що виховала його чесною і порядною людиною. Данило закінчив університет і працював інженером на підприємстві, у нас з ним завжди були дружні стосунки. Жили ми не в розкоші, але гідно.

Коли Данилові виповнилося 27 років, у нього з’явилася дівчина. Я вже подумки подружилася з нею, уявляла, що майбутня невістка стане для мене донькою. Я уявляла її милою, скромною дівчиною.

Але коли Данило привів її до нас додому, я була ошелешена. Марина була повною протилежністю омріяного мною образу. Така сучасна дівчина – на обличчі густий шар фарби, волосся помальоване в чорний колір. І вигляд якийсь такий неприємний.

Я відразу подумала, тільки б вона не чекала дитину від Данила. Я крадькома запитала у сина і почувши негативну відповідь, трохи заспокоїлася.

За столом син повідомив мені, що вони збираються одружитися. І хоч дівчина мені не дуже сподобалася, я вирішила не перечити – вибрав її, нехай живуть.

Молоді оселилися в кімнаті сина, все було тихо і спокійно, майже як раніше, єдине, син тепер після роботи, не вдома сидів, а з нареченою розважатися ходили, майже щовечора.

Я переживала за сина, як він на роботу ходить, якщо вони повертаються завжди після опівночі, але син не скаржився, був щасливий, тому я не лізла до молодих. Одного разу я помітила пропажу грошей, відкладених на чорний день, і злегка запанікувала, але син заспокоїв, що це він узяв, – купив Марині трохи одягу, бо зима наближається.

Мені було прикро, що син саме так вчинив зі мною. Грошей не було шкода, було неприємно, що взяв він їх без дозволу, хоча ніколи цього не робив.

Далі більше, з зарплати син купив нареченій дорогущий телефон, в результаті вони харчувалися цілий місяць макаронами, тільки їх вміла готувати наречена, тому що ще до цього майбутня невістка запропонувала харчуватися роздільно, скільки я її не переконувала, що готувати мені не важко. Сама Марина готувати не вміла.

Я хотіла навчити дівчину, але та гордо відмовилася і майбутнього чоловіка годувала пельменями з магазину або замовленої піцою, якщо гроші були. Вранці вони раніше снідали разом, а зараз син тільки каву пив, бо наречена ображалася, якщо він їв моє куховарство, а самій їй вставати раніше не хотілося.

Але найбільше мене дивувало, що мій, взагалі-то розумний син, який ніколи не відмовлявся смачно поїсти, не протестував, а закоханими очима дивився на наречену, і йшов голодний на роботу, мабуть, любов’ю ситий був.

Потім молоді врізали замки в двері своєї кімнати, бо я одного разу мала нахабство зайти і поприбирати в їхній кімнаті, Марина щось зовсім не займалася господарством. Спочатку я думала, що вона соромиться в чужому домі, і сама запропонувала їй допомогти, але Марина різко відповіла, що в прибиральниці не наймалася, і нехай мама сама як-небудь прибере в своєму будинку. Взагалі, я дивувалася, як всього за два місяці змінилася ця дівчина, зі мною майже не розмовляла, відповідала, якщо тільки запитають, і то як – ніби ласку робила.

Увечері я ходила пити чай до сусідки, бо мені було дуже неприємно чути, як молоді постійно з’ясовують відносини. Я не розумію, за що вона так зі мною, я ж поганого слова їй не сказала, прийняла в свій дім, але якщо син її любить, то й я постараюся хоча б прийняти його вибір, а вона…

– Гнати тобі треба молодих, що це таке, в своєму будинку відпочити не можеш спокійно, – говорила мені сусідка, яка вже пройшла через це.

– Та куди ж я їх вижену, на що вони знімати квартиру будуть, вона вчиться, він мало заробляє, та й то все спускають на свої гулянки…

Поскаржившись, поговоривши з сусідкою я йшла додому, а вдома син, роздратований, непорозуміннями з нареченою, зганяв все на мені, ніби це я йому наречену вибрала. Так і жили, Марина ходила огризалась, так що я відчувала себе зайвою в своєму ж будинку, син був злий, теж не розмовляв зі мною, що вже там йому наговорила наречена, одному Богу відомо.

Одного разу, Данило прийшов до мене:

– Не можу я так більше, не так я уявляв собі сімейне життя, я розумію, вона молода їй розважатися хочеться, але не кожен же день, я вже втомився від цих дискотек і тусовок, і що зараз робити, мамо, вона дитину чекає?

– Що тут зробиш синку, одружитися. Дитина це вже серйозно, треба відповідати за свої справи…

Розписалися вони тихо, Данило відмовився влаштовувати пишне торжество, мотивуючи, тим, що з появою дитини з’явиться багато витрат, тому зараз потрібно економити. Прислухавшись до моїх слів, що тепер дружину не треба засмучувати, він виконував всі її капризи.

А я так, взагалі, намагалася не потрапляти на очі невістці, щоб не нарватися на чергову неприємність, у неї і раніше характер був не цукор, тепер зіпсувався остаточно, а може, вона просто відчула себе господинею становища.

– Знаєш, я, напевно, дитину матері в село відправлю, де нам усім тут жити, квартира двокімнатна, що ми в одній кімнаті з дитиною будемо? –говорила невістка синові, а я ненавмисно підслухала їхню розмову, коли раніше повернулася додому.

– От якби твоя мама з’їхала кудись і кімнату звільнила, – продовжила Марина, а я слухала, що ж відповість син.

– Ти думаєш, що говориш, куди це моя мама повинна з’їхати, це її квартира, – обурився Данило, – ось, син підросте, будемо обоє працювати, купимо квартиру і самі з’їдемо.

– Це ж ще три роки, терпіти твою маму, ні, вже ти як хочеш, а дитину я віддам, я вже домовилася з мамою…

Те, що вони говорили далі я не чула, я тихо пішла до своєї вірної сусідки, вилити душу.

Навіть якщо зараз син чинить опір, то потім вона адже все одно його доконає, і він повинен буде вибирати або дитина, або мати. В результаті я поїхала до племінниці в передмістя, до роботи далеко, але жити можна. До молодих я не їжджу, навіть з онуком спілкуюся тільки на вулиці, син показує по вихідним, поки дружина не бачить. Син ніби як щасливий, в сім’ї у них все добре, за його словами, ну і мені добре від цього.

Фото ілюстративне – weprogekt.

facebook