Ось я, якщо правду казати, не так вже потребую, – каже Тамара Олегівна, – щоб обноски носити після когось. Тим більше, якби ж то за донькою своєю рідною речі носити, а тут – за дружиною свого сина, здавалося б, зовсім чужою для мене людиною.
– Я не розумію тебе, Тамаро, – каже її літня сусідка, – я б раділа лише з цього приводу: речі у твоєї невістки досить таки модні, гарні та якісні, в доброму стані і ще й дорогі. Брала б з великою радістю – ходила б така вся красива, як королева. Ти ж собі на пенсію таких речей купити дозволити не можеш, а за статурою ви з твоєю невістко просто ну дуже схожі, та ще розмір ноги один і той же. Краса. І чого носом крутити? Мені якби хтось віддав – я б лише раділа! от чесно тобі кажу.
– Розумієш мене, – стоїть на своєму пенсіонерка, – я й не кажу, що речі погані і моєї невістки. Справа в іншому зовсім. Просто це якось не дуже приємно для мене. Тим більше, що і ситуація не така проста, як тобі здається.
Синові Тамари Олегівни Тарасу 38 років, самій матері близько до 64-ох.
Тамара Олегівна виглядає досить гарною, як на свій вік, але з роботи пару років назад все ж “попросили” піти: дай дорогу молодим. І пенсія є, середня, і квартира двокімнатна. І ось – невістка, онукові скоро 5 років буде.
– Син з невісткою, зі мною ніколи не жили, – пояснює свекруха, – одружилися 10 років тому, квартиру в кредит власну взяли, та й виплатили його вже за цей час.в.
Щиро кажучи, сама Тамара Олегівна в глибині душі сподівалася, що з її виходом на пенсію, син стане їй хоча б трохи допомагати фінансово, адже має можливість таку.
– Він же має змогу мені хоч трішки допомогти, – говорить мати, – у внука – няня є, вони самі не хочуть, щоб я з їх дитиною сиділа. За кордон часто раніше літали, та й зараз багато відпочивають сім’єю, їздять кудись, машину поміняли. Тарас он нову посаду отримав, дуже хороша, перспективна та гарнооплачувана робота в нього, задумалися про те, що квартиру міську треба здати в оренду, а побудувати будинок в передмісті. Там, мовляв, і просторіше, і престижніше. А мені хоча б на комуналку можна було б трохи грошей давати: я ж свого сина Тараса одна виростила.
Тамара Олегівна десь через пів року після виходу на заслужений відпочинок спробувала синові поскаржитися, як важко жити на невеличку пенсію, як все дорого в магазинах.
Ось і тоді якраз і сказала йому, що чоботи зимові не може собі дозволити купити літня мати, а на вулиці холодно, мороз, у неї ноги постійно мокрі.
– І що ти думаєш, – сумно говорить пенсіонерка, – чоботи мені син з невісткою привезли, разом з цілим мішком речей старих від Ангеліни. Невістки, тобто. Куртку, джинси, туфлі, светрики різні, хусточки якісь. Так, все хороше, Ангеліна у нас два сезони речі не носить – купує лише новенькі, останньої колекції і не на ринку, а в усяких там модних бутіках. Але все це – ношене! Невже я не заслужила реальної допомоги грошима? Мені, як бідній людині, старі поношені речі, навіть не запитавши мене?
Тамара Олегівна в той перший раз синові й невістці нічого не сказала, але речі носити не стала – віднесла в заклад, куди носять здавати одяг для бідних людей. А наступного разу мовчати не стала.
– Ангеліно, – звернулася вона до невістки, – я, звичайно скромно живу. Але не до такої міри, щоб за тобою доношувати твої старі речі. Що ж ти мамі своїй нові речі купуєш, а мені старі несеш?
Невістка дуже образилася, мішок з речами забрала. А син після цього мамі сам телефонував і сказав:
– У тещі розмір інший ніж в Ангеліни, мамо, – сказав Тарас, – вона б і рада речі взяти від доньки, та не зможе їх одягти на себе.
– Раз речі свекруха не бере – значить не так вже й погано живе, – вважає невістка Тамари Олегівни, Ангеліна, – значить не потребує, для чого їй допомагати? Речі все хороші, а свекруха носом крутить ще. Чому наша сім’я повинна їй допомагати грошима в такий важкий час? У неї є пенсія, вона має що їсти. І Тараса я зможу переконати. Бюджет сім’ї все одно в моїх руках. Моя мама всьому рада, все приймає з вдячністю, щоб ми їй не дали, а я багато їй речей своїх вже бувших в користуванні даю, вона бере – дякує.
А ви як вважаєте, чи права тут свекруха, що ображається на невістку за одяг її? Чи таки невістка права, що ділиться з матір’ю чоловіка і не розуміє, що ще потрібно тій?
Фото ілюстративне.
