Мені 49 років, і лише нещодавно я стала жити таким життям, яке мені подобається. Сумно від того, що втрачено багато часу, але я дякую випадку, що хоч тепер я змогла щось змінити.
Свого чоловіка я ніколи не любила, а з часом навіть перестала поважати.
Заміж я вийшла в 20 років, і це тільки тому, що так захотіли мої батьки, які самі мені нареченого знайшли.
Я була старшою дитиною в багатодітній сім’ї, у моїх батьків, крім мене, було ще четверо дітей. То ж коли мене посватав Микола, син одного знайомого мого батька, то мої мама і тато відразу мене благословили на цей шлюб. Найбільше їм подобалося те, що після весілля я житиму у свого чоловіка, і дбати про мене доведеться йому, а не їм.
Привів мене мій чоловік до своїх батьків, і тепер я вже мала слухати свекруху.
Мама чоловіка була настільки владною жінкою, що в її домі можна було робити тільки те, що вона хотіла, а моє слово не враховувалося ніяк. І так я прожила 25 років!
Мене настільки не влаштовувало те, як я живу, що я постійно думала над тим, як це можна змінити?
І рішення прийшло випадково, можна сказати. Одного разу я на ринку зустріла свою давню знайому, але не відразу впізнала її, настільки вона була іншою. Віра розповіла мені, що вже давно живе в Греції, і що її життя завдяки заробіткам дуже змінилося.
Я вхопилася за цей шанс, як за останню соломинку. Віра пообіцяла мені, що допоможе з роботою і позичить на перший час грошей.
На наступний день я сама подала на розлучення. Чоловік думав, що я жартую, а свекруха заявила мені, що коли буду проситися назад – не прийме!
В Греції я вже 4 роки. Було важко, особливо на початку – нова країна, інша мова, але я розуміла, що це мій шанс на зміни і що я не можу його втратити.
За цей час я жодного разу не пошкодувала про своє рішення. Я тут працюю, бо хочу заробити собі на житло, адже повертатися мені нікуди.
Моя донька вже заміжня, і вона каже, що розуміє мене, а більше ні від кого мені не потрібне ніяке схвалення.
Я, як матиму можливість, то і доньці допоможу, звичайно, але поки-що мені треба подбати про себе.
Дивлячись на те, як я зараз живу, мені самій не віриться, що я наважилася це зробити.
І знаєте, що я зрозуміла? Не треба боятися змін! Скільки б років тобі не було! Я наважилася – і зовсім про це не шкодую!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.