fbpx Одного разу Віра на кухні готувала вечерю, раптом в двері її квартири хтось подзвонив. Відчинив її батько, який зустрів неочікуваного гостя словами: – Кого я бачу! Ти що тут забув? Віра вийшла в коридор, і не повірила своїм очам – до них прийшов той, хто її кинув – Українці Сьогодні
Перейти до вмісту

Одного разу Віра на кухні готувала вечерю, раптом в двері її квартири хтось подзвонив. Відчинив її батько, який зустрів неочікуваного гостя словами: – Кого я бачу! Ти що тут забув? Віра вийшла в коридор, і не повірила своїм очам – до них прийшов той, хто її кинув

Ще до народження синочка Віру кинув наречений, тому вона знала, що роститиме дитину одна.

На душі було так важко, що словами не передати. Полегшало аж тоді, коли в лікарняній палаті вона нарешті побачила свого синочка. Ну і що, що Іван втік, але ж він залишив їй своє продовження.

Віра годувала сина і тихо плакала. Як же він схожий на Івана!

З пологового будинку молоду маму зустрічали подруги та батьки, а ще був вірний шкільний друг Андрій.

Вдома на Віру чекав сюрприз – батьки підготували кімнату для неї та сина, з новим ремонтом, дитячим ліжечком та іншими необхідними речами.

Коли малюк заснув, усі вирушили на кухню пити чай. Усі були щасливі, адже не дарма кажуть, що дитина в домі – це янголи в хаті, але Вірі чомусь не раділося.

Куди подівся Іван Віра не знала, він просто зник.

Але якось вона гуляла з дитиною в парку, і зустріла свою подругу. Та розповіла Вірі, що Іван одружився з дівчиною, Христиною, у якої дуже багатий батько.

– Одружилися вони два місяці тому, свекор твоєму Івану хорошу роботу запропонував. Ти тільки не переймайся, добре? Не пара він тобі, я впевнена, ти і без нього впораєшся!

І Віра взяла себе в руки, стала жити для дитини. З часом, біль стихав. Весь цей час з нею поряд були подруги, батьки і Андрій. Він жив у сусідньому під’їзді, часто в гості заходив, і коли треба, грався з малюком.

Так минуло три роки. Віра більше не плакала за Іваном. Синочок став її щастям і змістом життя.

Одного разу Віра на кухні готувала вечерю, раптом в двері її квартири хтось подзвонив.

Відчинив її батько, який зустрів неочікуваного гостя словами:

– Кого я бачу! Ти що тут забув?

– Маю право, хочу побачити сина. Пустіть!

У цей момент у дверях з’явився Андрій, він мовчки глянув на Віру, а потім вони вийшли разом у коридор. Бабуся поспішила до онука до спальні.

– Віро, чого ти мовчиш? Скажи сину, що я його батько!

На шум в коридор вийшов трирічний синочок Віри.

Іван покликав хлопчика до себе.

– Синку, я твій тато! Йди до мене!

Та дитина залишилася стояти на місці, хлопчик дивився на Івана, а потім побіг на руки до Андрія.

– Це мій тато. Я його люблю.

Віра вийшла на майданчик разом із Іваном. Вона стільки разів у своїй голові уявляла цю зустріч, а тепер не хотіла взагалі нічого говорити.

Порушив мовчання Іван.

– Я не знав, що син у мене народився…

– А в тебе з Христиною є діти?

– Ні, вона не може народити. Ми розійшлися.

– Знаєш, Іване, я думаю, тобі не треба сюди приходити. Син виросте і сам вирішить, чи потрібний ти йому, чи ні…

А яка ваша думка? Як повинна була вчинити Віра?

Спеціально для Українці.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page