fbpx
Життєві історії
Одного разу Валентина наче прокинулася від поганого сну, вона проаналізувала, що вони з Анною разом поїхали на заробітки, та купила три квартири, а у Валентини за душею – нічого. Добре все обдумавши, вона вирішила не присилати сину гроші, а відкладати їх для себе, бо ж старість не за горами, і їй треба буде якось про себе подбати, коли не зможе більше працювати. Синові мамина ідея дуже не сподобалася, він якраз втретє вирішив одружуватися. Але Валентина твердо вирішила, що тепер вона складатиме собі гроші, щоб придбати хоча б однокімнатну квартиру, бо жити з сином і його дружиною їй якось не хотілося

Анна і Валентина знайомі вже багато років, більше сорока років точно як вони знаються. Колись доля звела їх, молодих дівчат, на заводі. Вони обидві приїхали з села, шукали роботу. Пішли на завод, жили в гуртожитку, де і познайомилися і здружилися. Першою вийшла заміж Анна, їй пощастило знайти собі чоловіка з квартирою, то ж щаслива дівчина відразу після весілля переїхала з гуртожитка в простору двокімнатну квартиру.

Єдине, що її засмучувало, – з ними жила свекруха, так як квартира належала їй. Мама чоловіка була жінкою владною, то ж на перших порах Анні прийшлося нелегко. Валерій, її чоловік, теж був диваком, йому ніколи нічого було не треба. Ходив на роботу, приносив зарплату – і більше його не чіпайте, але Анну він не ображав, захищав від матері, коли було потрібно.

У Анни і Валерія народилося три донечки. Звичайно, тісно було в двох кімнатах їм усім, але Анна, яка жила і в гірших умовах, ніколи не нарікала. Сама вона з багатодітної сім’ї, від батьків чекати допомоги вона не могла. А тут, як не як, своє житло, нехай і невелике. Валерій взагалі не бачив проблем, він вважав, що діти виростуть і самі подбають про себе.

На відміну від Анни, Валентина вийшла заміж пізно, аж в 30 років. Її розлучений начальник звернув на неї увагу і запропонував одружитися. Дітей в першому шлюбі у нього не було, чоловік був старшим років на 15 від Валентини, але мав свою квартиру, то ж Валентина довго не думала – відразу прийняла пропозицію свого начальника Ігоря Семеновича.

Не пройшло і року, як Валентина сина йому народила, адже обоє були не молоді, потрібно було поспішати. Ігор Семенович сина назвав Юрієм – в честь свого батька, і виконував кожну забаганку свого єдиного спадкоємця. Але коли Юрчику було 15 років, батька не стало. Валентина залишилася вдовою, квартира чоловіка тепер була її.

Якось Валентина зателефонувала Анна і покликала її до себе в гості. Вона запропонувала подрузі їхати на заробітки в Італію. Хтось на роботі вже туди поїхав і Валентина теж загорілася цією ідеєю, але самій їхати було трохи лячно. А Анні теж треба було думати про майбутнє – у неї три доньки підростає, а вони всі досі живуть в двокімнатній квартирі.

Анна довго думала, але таки погодилася на пропозицію подруги. Поїхали вони в Італію разом, але потім змушені були працювати в різних містах, то ж бачилися подруги рідко, підтримували одна одну хіба що телефонними дзвінками.

***

18 років заробітків минуло для жінок дуже по різному. Всі зароблені гроші вони обидві відсилали дітям. Анна своїм дівчатам кожній купила по квартирі, а собі невеликий будинок за містом почала будувати. А гроші Валентини зникали кудись безслідно… Син постійно говорив, що вкладає їх в якусь справу, але ніяких прибутків не було видно.

Юрій двічі одружувався, і два рази розлучався. В кожній сім’ї залишив по дитині – Валентина тепер вважала своїм обов’язком допомагати внукам. Син лише телефонував мамі і казав, скільки цього місяця йому треба грошей, а Валентина висилала, все чекаючи, коли син нарешті почне господарювати.

Одного разу Валентина наче прокинулася від поганого сну, вона проаналізувала, що вони з Анною разом поїхали на заробітки, та купила три квартири, а у Валентини за душею – нічого. Добре все обдумавши, вона вирішила не присилати сину гроші, а відкладати їх для себе, бо ж старість не за горами, і їй треба буде якось про себе подбати, коли не зможе більше працювати.

Синові мамина ідея дуже не сподобалася, він якраз втретє вирішив одружуватися. Але подумав, що мамі перейде, і через якийсь час вона знову підкидатиме йому грошенят. Але Валентина твердо вирішила, що тепер вона складатиме собі гроші, щоб придбати хоча б однокімнатну квартиру, бо жити з сином і його дружиною їй якось не хотілося. Нехай і пізно, але до неї таки прийшло прозріння…

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page