Відколи я вийшла заміж, я завжди намагалася вгодити свекрусі, бо хотіла, щоб в сім’ї панував спокій.
А в подяку за 8 років такого служіння, одного разу я почула від мами чоловіка фразу: «Ти чужа».
Це мене дуже зачепило. Чомусь же вона не говорила про це раніше, коли бігала до мене з порадами, просила грошей, і ганяла мене, як прислугу?
Перший час ми жили біля батьків чоловіка, і я зрозуміла, що якщо і далі так продовжуватиметься, то ми з чоловіком просто розлучимося.
Його мама не розуміла відмов, вона хотіла, щоб було все так, як вона хоче – і то вже, і зараз!
Коли ми з чоловіком переїхали з села і стали жити окремо, свекруха довго змушувала нас танцювати під її дудку: вона телефонувала моєму чоловікові і вимагала, щоб ми завжди приїжджали на вихідні.
Відмова не приймалася, тому ми, маючи у себе вдома купу роботи, на вихідних збиралися і їхали до свекрухи в село.
Нарешті і мій чоловік зрозумів, що дарма він мене не слухав раніше: ми для його мами – всього лише безкоштовна робоча сила.
Але припинити їздити до матусі по першому ж її поклику він не міг.
А я вирішила, що з мене досить. Я просто не розуміла, заради чого ми так важко працюємо, і навіть дякую за це не отримуємо.
Спочатку свекрусі не подобалося те, що чоловік в гості приїжджає, а я ні. Потім вона почала налаштовувати чоловіка проти мене.
Пам’ятаю, як чоловік просив: «Ну давай поїдемо разом, а то мама ображається, і потім – що скажуть люди про те, що ти не їздиш?».
Але мені було байдуже на думку її знайомих і рідні.
Одного разу в суботу свекруха скликала до себе всю рідню, щоб відсвяткувати свій день народження.
Я не хотіла і цього разу їхати, але мій чоловік наполіг.
Та дуже скоро я про це пошкодувала, бо перехиливши кілька чарчин, свекруха в присутності усіх родичів стала мені говорити, що вона про мене думає.
Це було щось. Свекруха згадала мені все, що вона для мене зробила, таке враження, що вона все записувала.
А про те, скільки доброго за 8 років зробила для неї я, вона не згадувала.
Чоловік вирішив не втручатися. Свекруха не зупинилася, поки не довела до кінця свій виступ, бо інакше це не назвеш.
Від цього дійства навіть її найближчим родичам, які завжди були на її стороні, було неприємно.
А що я? Як я на все це відреагувала? Я встала, подякувала за все, і ми поїхали додому.
Тепер я розумію, що зробила все правильно – з такими людьми не варто спілкуватися, навіть якщо це мама чоловіка.
Ну хіба я не права?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
