Виросла я в не дуже багатій сім’ї, нам часто не вистачало грошей на найнеобхідніші речі, тому я дуже рано почала сама працювати. Я відкладала гроші зі свого повноліття, коли перший раз пішла мити підлогу в місцевому супермаркеті. Відтоді у мене з’явилася звичка мати заначку. Я завжди боялася залишитися без засобів для існування, тому відкладала гроші.
За десять років мої накопичення пристойно розрослися, тепер у мене практично цілий статок. Неприємність прийшла звідки не чекали: нинішній чоловік дізнався про мої гроші, і просить їх вкласти в спільний бізнес. А я не хочу!
Я пам’ятаю, як нас маленьких, мене і мою сестру, рідний батько вигнав, як потім було що їсти, як мати була змушена йти в кафе мити підлогу в 4 ранку, щоб нас годувати – я так не хочу! Тому і збирала все життя собі на «подушку безпеки». В житті мало що може статися. Сьогодні чоловік любить, а завтра раптом розлюбить, як наш татусь. А у мене гроші є.
Так що я спокійно жила, знаючи, що ніколи не залишуся без засобів на комфортне життя. Так, інфляція з’їла якусь частину, але все ж на мої гроші досі можна купити квартиру. Я так і думала, незабаром за свої заощадження придбати житло. Нерухомість – це надійний спосіб зберегти гроші.
Але одного разу в розмові моя мати проговорилася Арсену, який тоді був моїм хлопцем, що у мене є певні збереження. Вона була впевнена, що він хоче одружитися зі мною лише через мої гроші, про що йому прямо і сказала.
Слово за слово, майбутній чоловік і дізнався про мої гроші, а мені, звичайно ж, нічого не сказав. Ми одружилися. Минуло два роки. Тепер Арсен пропонує їх вкласти в його ідею вирощування зелені. Я проти, адже всі попередні ідеї чоловіка успішно були провалені.
Я вже втомилася сперечатися з ним на тему, що це програшна ідея, так він ще й образився: як так, я знаю про його плани, вмовляю не вкладати в це спільні гроші, а в мене в цей час свої є.
Арсен мене переконує, що якщо ми чоловік і дружина, то і гроші у нас мають бути спільними. Може, і я би так вважала, якби це були його гроші. Я їх важко заробляла і відкладала протягом багатьох років. А тепер маю віддати, щоб чоловік пустив їх по вітру?
Я в категоричній формі відмовила. Арсен взяв паузу, а потім поставив мене перед вибором: або я даю йому свої гроші на розвиток його бізнесу, або ми розлучаємося.
Ось тепер я думаю, що мені більше потрібно – квартира, яку я можу купити за свої відкладення, чи чоловік, який сподівається лише на мене?
Фото ілюстративне – psychologies.
