fbpx

Одного разу в двері пролунав дзвінок. На порозі стояв екс-чоловік. Ірина ледве його впізнала. Віктор постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Поруч стояли сумки. – Яка ти стала. Побачив, не впізнав би! – захопився Віктор. Але на Ірину комплімент не справив враження. Вона пам’ятала свої безсонні ночі, нескінченні сльози, паніку, коли він пішов. А потім Віктор побачив за плечима дружини незнайомого чоловіка

Ірина прожила з Віктором 15 років, а зараз вона сиділа і дивилася, як чоловік від неї йде. Весь цей час вона жила і думала, що у них все добре. Але Віктор ошелешив її, що жив з нею, бо йому так було зручно – у Ірини була своя квартира, вона прекрасна господиня, яка чудово готує і готова була заради нього на все.

Жінка плакала і просила, щоб чоловік не кидав її. Вона навіть готова була на те, щоб погодитися: нехай живе з коханкою, навіть не буваючи вдома по кілька днів, але повертається до неї, бо не уявляла собі, як буде жити без чоловіка. Адже це краще, ніж бути в 45 років одній, кинутій.

Але чоловік пішов. Крізь сльози Ірина ще раз глянула, як її симпатичний і елегантний чоловік в пальто сідає в красиву машину разом з речами. Пішла на кухню. По дорозі глянула на себе в дзеркало і побачила там повну, втомлену жінку з сірим волоссям і погаслими очима. Ірина і сама знала, що вона не красуня. А тут ще здоров’я стало не дуже. Зуби геть не зіпсувалися. Грошей на нові не вистачало. Тому що чоловікові була потрібна нова машина. І на роботі він повинен з’являтися в красивих і дорогих речах.

Колега і подруга Ірини, Оксана, не раз звертала увагу жінки на те, що вона не правильно себе поводить.

– Твій Віктор одягнений, як актор. А у тебе тільки витягнутий светр, спідниця доісторична, пара блузок. Стоптані туфлі і пальто з коміром, яке навіть моя бабуся не одягне. Меню з тебе вимагає, немов в ресторані. То йому стейк, то котлетки на пару, то млинці з начинкою, то м’ясо по-французьки. Не можна так за чоловіком ходити, як ти цього не розумієш!

Ірина слухала, але поступала по-своєму. А потім чоловік сказав, що йде. До двадцятисемирічної  дівчини. З чотирма дітьми.

Подруга відразу залізла у соцмережі і навела довідки.

– Він тебе безпородною обізвав! Так ти з гідної сім’ї! А там дно! Ні дня не працювала. Всі діти від різних чоловіків. Будучи на восьмому місяці не висихала взагалі. Мати у неї така ж. Учудив твій Віктор. Ти, головне, тримайся!

Ірина намагалася триматися з усіх сил, їй від батьків дісталася дуже хороша квартира, велика, в центрі. І батько, немов відчуваючи щось, оформив все так, що Віктор на її метри прав ніколи не мав. Щоб якось вижити, Ірина вирішила одну кімнату здати. Щоб з грошима було легше. І заїхав інженер. З борідкою такий, приємний, інтелігентний. На ім’я Валерій Всеволодович. Він кілька разів уважно дивився на Ірину. А потім раптом видав:

– Ірино, ви тільки не ображайтеся. Давайте я вам вперед заплачу! Сходіть, зубки собі зробіть. Така жінка красива, а страждаєте! Валерій Всеволодович грошей дав більше. Мовляв, віддасте потім, якщо що. А потім до нього приїхав брат. Чоловік працював стилістом, тому взяв Ірину в оборот, запропонував імідж змінити.

І змінив – волосся, зачіску, макіяж. Жінка нарешті зробила собі зуби. Привела себе в повний порядок. На роботу вона тепер пішки ходила, зникли всі зайві кілограми. Навіть бігати вранці в парку стала.

А одного разу в двері пролунав дзвінок. На порозі стояв екс-чоловік. Тільки вона ледве його впізнала. Віктор постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не залишилося. Поруч стояли сумки.

– Тобі чого? – запитала Ірина.

Тепер жінка була абсолютно впевнена в собі. Але вона ще пам’ятала, як перший час пробувала чоловікові дзвонити. Але він не бажав з нею розмовляти. А далі і зовсім в чорний список заніс.

А тепер прийшов.

– Яка ти стала … Побачив не впізнав би! – захопився Віктор.

Але на Ірину комплімент не справив враження. Вона пам’ятала свої безсонні ночі, нескінченні сльози, паніку.

– Ти не повіриш, скільки я натерпівся. Вона лише гроші з мене доїла. Діти спочатку нормальними здавалися. Але потім…. Невиховані, кричать весь час. Розвивати вона їх не бажає. Сидить вічно в телефоні. Їсти не готує, накупить цих пельменів. Сорочки випрала разом, вони всі полиняли. Я собі за цей час жодної речі не купив. Все на них витрачав. Іринко… Я ж до тебе повернувся. З тобою так добре. Я тебе завжди згадую. Давай з початку почнемо, а? – благально попросив він.

Чоловік щебетав, а у Ірини в вухах звучали його слова, які він сказав, коли йшов:

– Подивись на себе, та кому ти потрібна? Беззуба, безплідна, безпородна.

Ірина ще раз подивилася на колишнього. І тут двері відчинилися. На майданчик виглянув стурбований Валерій Всеволодович.

Віктор був ошелешений і почав питати, хто це взагалі такий.

– Не приходь сюди більше! Це мій новий чоловік.

Ірина закрила двері і вибачилася перед мешканцем. Ну, що чоловіком назвала. А той зітхнув і випалив:

– Напевно, час настав! Я ж люблю тебе, Іринко! Як можна було кинути таку приголомшливу жінку? Виходь за мене!

Валерій Всеволодович був вдівцем. І через два місяці вони одружилися. Чоловік її трояндами завалює. Дачу купили. Тепер Ірина щаслива і не бачить, як іноді з-за рогу за ними спостерігає колишній чоловік. Який зі злості лає себе останніми словами, що одного разу піддався спокусі і проміняв хорошу людину на пустушку. Залишившись в результаті ні з чим. А Іра нещодавно дізналася, що чекає дитину.

Фото ілюстративне – lady.tut.by.

You cannot copy content of this page