Перше заміжжя моєї мами було невдалим, вона вийшла заміж за сина заможних батьків. Мою маму свекри не злюбили за соціальну нерівність: як це так – дочка швачки і токаря влізла в еліту суспільства?! Але, між іншим, моя мама, закінчивши школу із золотою медаллю, самостійно поступила в той же інститут, де її чоловіка влаштували батьки! А ще мама була фантастично красива в молодості, не те, що їх синок. Але свекри домоглися свого і через два роки вони розлучилися.
Другий раз мама вийшла заміж за рівного – сина простих робітників, він і став моїм батьком. Батьки досі живуть разом, але від їх любові нічого не залишилося! Живуть як квартиранти, навіть друзі у них різні. Не сказати, що вони жебракують, але все у них стабільно: живуть за зарплату, відкладають довший час, якщо треба купити щось серйозне.
Дивлячись на них, я розуміла, що так жити не хочу! Я мамі сказала – вийду заміж тільки за багатого! Тим більше від мами я успадкувала струнку фігуру і приємні риси обличчя – є чим пишатися. Мама спочатку «заспівала» про важливість любові, про почуття, але все ж зрозуміла, що я налаштована серйозно. Тога вона мені дала пораду: якщо потрібен багатий, то він не повинен бути молодим, красивим або синочком-мажором.
Тому після університету я пішла працювати секретаркою до одного бізнесмена. Він був одружений, і вірний своїй дружині, але зате до нього приходили його багаті клієнти та партнери, було з кого вибирати.
Заміж я вийшла у 24 роки за значно старшого за себе чоловіка. Йому 46 років! Так, злегка лисого і пузатенького, але милого дядька. Він прекрасно розумів, що у мене немає до нього гарячої любові, але зате є симпатія і повага – ну як не поважати чоловіка, який свій бізнес почав з нуля? Був одружений, є дочка, трохи молодша за мене, аліменти він уже виплатив.
Щоб бути впевненою у своєму майбутньому, я народила йому дитину. Коли з’явився наш синочок, чоловік був на сьомому небі від щастя!
Я не була типовою втомленою мамочкою, сидячи з малюком і думаючи – чим би нагодувати сім’ю. У дитини були няньки і бабусі, а у мене – купа вільного часу. Я їздила в салон краси, спортзал, в кафе з подругами, і одного разу у мене з’явився доброзичливець, який мені сказав, що мій чоловік – зрадник.
А я зраділа! Ну йому вже за 50 було, набрид! Я все зробила, щоб підловити його на невірності і подала на розлучення. Зараз у мене двокімнатна квартира в центрі, машина, відмінні аліменти і хороші відносини з колишнім чоловіком, я завжди можу на нього розраховувати в плані фінансів.
Вдруге я теж вдало вийшла заміж. Він не старий – йому зараз 42 роки, а мені 33, але він не мого смаку, зовсім не красень. Був одружений, але дітей немає, просить йому дочку народити на мене схожу. Живемо в заміському будинку, все супер!
Так, я не знаю що таке справжня любов, я не любила першого чоловіка і не палаю почуттями до другого. Але у мене є впевненість у завтрашньому дні, свобода і добробут, і це я вважаю нормальним. Жити і рахувати копійки від зарплати до зарплати, як колись мої батьки, я не хочу.
Так, є люди, які вважають, що без любові жити не можна, але я не серед таких, тому що вважаю, що любити треба себе, а дітей ростити в достатку.
Фото ілюстративне – archi.
