Через невістку мій син став посміховиськом для всієї рідні і всіх знайомих. Але він поводить себе так, ніби нічого не розуміє. Мені дуже сумно від того, що над моїм сином всі сміються. Дуже гірко, тому що я сама його таким виховала: занадто м’яким і довірливим, якого дуже легко обдурити і розжалобити.
Саме це і зробила Юля, невістка моя. Він вчасно не розгледів її, одружився з нею, а вона так йому віддячила. Я не розумію, як вона посміла таке зробити.
Син народився трохи хворобливим, то ж вимагав багато уваги і часу. Я навіть про чоловіка забувала, займалася тільки сином. В результаті чоловік не витримав, пішов до іншої.
У школі Ігор непогано вчився, але був замкнутим – з ним особливо ніхто не хотів дружити, і я дуже переживала через це. І, тим не менше, я вчила його не розчаровуватися в людях, бути добрішими до них.
Ще в шкільні роки син почав закохуватися в дівчат, хоч ті і не відповідали йому взаємністю. Справжня любов у нього з’явилася тільки після армії. Я була ошелешена його вибором: про його наречену ходила дуже погана слава, але Ігор як зачарований за нею ходив, «люблю» – і все. Відразу привів її жити до нас додому, і тоді я зрозуміла, що господиня з неї ніяка.
Але що робити, вона чекала дитину, довелося синові одружуватися. Ігор був на сьомому небі від щастя. Я ніби й змирилася з тим, що вони у мене будуть жити, але молодята передумали і зняли квартиру. Незабаром невістка народила сина. Ну дитина хоч копія татка, а то я думала, що доведеться ще ДНК робити.
Все ніби було спокійно, але через три роки невістка «загуляла» в інтернеті, син це помічав, але Юля його запевняла, що всі ці чоловіки – друзі дитинства, і він охоче вірив. Як вона може зраджувати, якщо ж з дому нікуди не йде. Але одного разу, в свій вихідний день, син прокинувся, дружини поруч немає, дитина ще спала.
Син пішов на кухню, а там на столі лежить записка: «Ігор, пробач, я закохалася, і йду від тебе. Не шукай мене, виховай сина гідно». Речей її не було, вона втекла рано вранці! Телефон відключений, її батьки не знали де вона, ми звернулися в поліцію. Знайшли невістку в одному селі в сусідній області, вона жила там з якимось чоловіком. Ми усі вмовляли її повернутися, але вона вперлася – не повернуся і все. І залишилася там, а ми повернулися додому.
Син дуже переживав, але на розлучення ніхто з них не подавав. Перебрався з онуком до мене. Ми міняли зміни на роботі, щоб бути з дитиною, поки він в садок не пішов. Так пройшов майже рік. І ось ми дізнаємося, що співмешканець невістки кинув її, ще й в боргах її залишив: вона для нього кредит взяла, тепер змушена виплачувати. Але найгірше те, що невістка знову чекала дитину.
Куди їй подітися? Почала телефонувати моєму синові, просить дозволити їй повернутися назад до нього, мовляв – все усвідомила, прости! Сподівається, що син її назад прийме і буде виховувати чужу дитину, адже, по суті – вони ще чоловік і дружина.
Я синові сказала, що і на поріг її не пущу, навіть онук від неї відвик. Син спочатку погоджувався, а тепер явно здався, вже пригледів знімну квартиру, щоб повернути її назад, мене навіть слухати не хоче. Я кажу: «Ти хоч розумієш, що ти робиш? Ти береш на себе все – її борги, чужу дитину, всі знайомі вже над тобою сміються, хоча недавно всім тебе було шкода». А він мовчки упаковує свої і дитячі речі, скоро переїжджає.
Тепер всі мої думки лише про одне – як не дозволити сину зробити найбільшу помилку в його житті. Як вберегти його від цієї Юлі. Адже вона не заспокоїться, буде далі робити своє, а мій наївний хлопчик їй буде все прощати. Як мені бути в цій ситуації і як напоумити сина?
Фото ілюстративне – pixabay.
