Мій шлюб виявився невдалим, і мені треба було визнати цей факт. Я хотіла заміж, хотіла мати сім’ю, дітей, і хоч бачила, що Максим далеко не ідеальний, та я сподівалася, що він зміниться. Проте, цього не сталося, люди не міняються – так завжди говорила моя бабуся і я в цьому переконалася.
Я завжди хотіла більшого, працювала на двох роботах, сиділа до ночі в інтернеті, розвивалася, в той час як Максиму не треба було нічого, його і так все влаштовувало. А те, що у нас не було власного житла, не було машини, і ще багато чого не було – його не цікавило.
Чекала я два роки, але коли побачила, що позитивних змін я так і не дочекаюся, я сама подала на розлучення і пішла від чоловіка. Максим мене не затримував, його знову все влаштовувало, а його мама мені сказала, що я дуже пошкодую про свій вчинок, бо такого доброго і хорошого чоловіка я більше ніде не знайду.
Свого рішення я не змінила, розлучилася, і винайняла собі невеличку квартиру на окраїні міста. Я не знала, як у мене після цього поверне життя, але чомусь була впевнена, що гірше точно не буде. Майже з перших днів я познайомилася з сусідкою, тіткою Мариною. Вона жила одна, і дуже зраділа моєму сусідству.
В перший вечір вона прийшла до мене з пиріжками з вишнями, і так ми з нею зблизилися. Тітка Марина вже була на пенсії, часу у неї було багато, і тому вона завжди готувала щось смачненьке і пригощала мене. А я в свою чергу купувала для нас продукти, так ми і жили.
А одного разу ми в сусідки на кухні пили чай, і побачили, що до нашого під’їзду під’їхала велика чорна дорога машина.
– О, мій Андрійко приїхав, – радісно всплеснула руками тітка Марина. – Нарешті я вас познайомлю.
Виявилося, що Андрій – її єдиний син, дуже успішний бізнесмен, який має великий будинок за містом, і не раз кликав маму до себе, але вона відмовлялася, бо хотіла, щоб син швидше влаштував своє особисте життя.
Андрій мені відразу сподобався, від нього віяло надійністю. Він був років на 10 старшим за мене, і ще жодного разу не був одруженим. Весь його час займали справи та робота, тому і до мами своєї він навідувався дуже рідко, але з повними пакетами продуктів.
Відколи ми познайомилися, Андрій дуже зачастив до нас, а потім мені прямо сказав, що я йому сподобалася, і він хотів би зі мною зустрічатися. Так ми знайшли одне одного, і відтоді не розлучалися. Через кілька місяців Андрій зробив мені пропозицію, і я погодилася. Найбільше нашому щастю раділа тітка Марина, яка вже встигла полюбити мене як рідну доньку.
Іноді нам здається, що це кінець, а насправді це тільки початок чогось значно кращого. Просто треба не боятися змін і вірити в краще.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.