fbpx
Життєві історії
Одного разу ми були в гостях у батьків мого чоловіка. Вони запитали, коли ми подаруємо їм онуків. Я сказала, як тільки зможемо придбати своє житло. Але нам не вистачає грошей на початковий внесок. Здається, мій натяк був би зрозумілий кожному, але тільки не свекрусі. Вона лише співчутливо похитала головою, і це в той час, як свекор проговорився, що вони планують купити нову машину

Андрій, мій чоловік, родом з дуже заможної сім’ї. Я з простішої. Але для нашого кохання це не мало ніякого значення. Ми вирішили, що самі будемо будувати своє життя. Хоча, звичайно, від допомоги ми б не відмовилися.

Ми з чоловіком точно знаємо, що у його батьків є гроші. Вони прекрасно знають, що ми так довго мріяли про своє житло, але роблять вигляд, що їх це не стосується і не хочуть нам допомогти. Я не розумію, як можна бути такими скупими? За матеріалами.

Коли я виходила заміж, заможність батьків Андрія не це стала, звичайно, вирішальним фактором. Я любила цього чоловіка і тому вирішила зв’язати з ним своє життя. Ми не стали жити разом з його батьками, так як хотіли самостійності. А мої батьки живуть в іншому місті.

З самого початку ми поставили собі за мету купити власне житло, тому відкладали кожну зайву копійку. Я працювала, чоловік теж. Його батьки прекрасно бачили, що ми кілька років відмовляли собі у відпочинку і великих покупках. Але як ми не старалися, назбирати навіть на перший внесок нам не вдавалося. Ми навіть народження дітей відкладали, тому що не було своєї квартири.

Одного разу ми були в гостях у батьків мого чоловіка. Вони черговий раз запитали, коли ми подаруємо їм онука чи онучку. Я сказала, як тільки зможемо придбати своє житло. Але нам не вистачає грошей на початковий внесок. Здається, мій натяк був би зрозумілий кожному, але тільки не свекрусі. Вона лише співчутливо похитала головою.

Через місяць я дізналася, що чекаю дитину. Я вирішила вже безпосередньо попросити у батьків чоловіка грошей. Ми з чоловіком обрадували їх новиною, що вони скоро стануть бабусею і дідусем. Їх радості не було меж і я, осмілівши, запитала, чи не могли б вони допомогти нам з першим внеском для купівлі квартири.

Тут моя свекруха змінилася в обличчі і з видом невинного янголятка запитала, звідки ж у них такі гроші? А я точно знаю, що є. Батько мого чоловіка проговорився чоловікові, що хоче змінити машину, і зізнався, що відкладає на новенький джип. Я зробила вигляд, що все нормально, але мене це дуже зачепило.

Я вже думала попрощатися з мрією про квартиру, але зателефонували мої батьки. Дізнавшись, що я чекаю дитину, мама, не задумуючись, сказала, що продає свою квартиру, а сама поїде з батьком жити в село, в будинок бабусі. Я була проти, але через місяць мама зробила, як сказала. Ми з чоловіком, отримавши суму на перший внесок, навіть значно більшу, були дуже щасливі.

І тоді я сказала чоловікові, що не дам його батькам бачитися з нашою дитиною. Ну як так можна? Виходить, для них машина важливіше благополуччя власного сина і внука або внучки? Я не хочу, щоб у моєї дитини були такі родичі.

Дев’ять місяців пролетіли швидко. Днями мені народжувати. Батьки чоловіка за весь цей час ні разу нам не зателефонували, не запитали, як у нас справи. Тому моє бажання не дозволити спілкуватися родичам з моєю дитиною тільки міцнішає з кожним днем. Нам такі бабуся і дідусь не потрібні. Не можу я зрозуміти, як машина може бути важливішою, за рідного сина?

Фото ілюстративне – lady.tut.by.

facebook