Моя життєва ситуація доволі складна, мені не просто прийняти хоч якесь рішення, тому мені потрібна порада, бо я просто не знаю, що робити.
Мені 46 років і зараз я вдруге заміжня.
З першим чоловіком я прожила в щасливому шлюбі 23 роки.
На жаль, десять років тому його не стало і я залишилася вдовою.
Від першого шлюбу маю двох доньок – їм зараз 22 і 17 років відповідно.
Першого чоловіка я не любила, як чоловіка, але він мені дуже подобався як людина.
Він для мене був дуже рідною і близькою людиною.
Я ніколи його не зраджувала, наш шлюб був тихим і навіть, в якійсь мірі, щасливим.
Коли його раптово не стало, я важко пережила втрату, але розуміла, що життя продовжується.
Так склалося, що два роки тому я зустріла чоловіка, якого полюбила по-справжньому.
Таких почуттів я за все життя жодного разу не відчувала.
Старша донька, яка вже зовсім доросла, за мене пораділа, а молодша спочатку до всього поставилася стримано і спокійно.
Невдовзі ми з моїм новим чоловіком зійшлися, він зробив мені пропозицію і ми розписалися. Зараз живемо у нього.
Старша дочка вже сама заміжня і вони живуть з чоловіком в їх власній квартирі, з нею дуже теплі і близькі стосунки, вона мене розуміє.
З молодшою все дуже складно і важко, вона не признає мого чоловіка і вважає, що я неправильно зробила, коли вийшла заміж.
Одного разу вона випадково почула мою бесіду з подругою, говорили ми про мого першого чоловіка і теперішнього.
В розмові я чесно зізналася подрузі, що свого першого чоловіка я не любила так сильно, як цього.
Донька випадково почула ці мої слова, очевидно, що цього чути їй було не потрібно.
Після цього вона зовсім від мене віддалилася, ми практично не спілкуємося.
Я намагалася з нею поговорити, розговорити її, але все вийшло тільки гірше.
Поговорити з нею змогла старша дочка, від неї я все і дізналася.
Для молодшої доньки я – зрадниця. Їй шкода і прикро за батька. Вона його дуже любила (батькова дочка).
Мого щастя вона зрозуміти і прийняти не хоче і не може, спілкуватися зі мною теж не може і не хоче, я для неї – зрадниця і спілкування і стосунки зі мною для неї це теж – зрада батька.
Я не знаю що робити. Другого чоловіка я дуже люблю, тішуся, що мені в житті пощастило зустріти «свою» людину, таке буває не часто.
Але якщо потрібно буде вибирати між чоловіком і донькою, то без питань я виберу дочку, так буде правильніше.
Якщо дочка і далі буде мене ігнорувати, я подам на розлучення.
Чи, можливо, є інший вихід?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.