fbpx

Одного разу мені дзвонить тітка і просить її з чоловіком відвезти на дачу. Я їм і відповів, що цього разу не зможу, бо маю справи. Відтоді мені вони більше не телефонують і нічого не просять, а батько на мене косо дивиться. Він любить повторювати, що з родичами так не можна, бо хто, як вони, підтримають у скрутну хвилину. тільки от щось досі ніякої підтримки з їх сторони я не бачив

Ще з дитинства наша рідня часто збиралася у кого-небудь за столом, часто ці родинні посиденьки були у нас. Тоді наша сім’я здавалася мені дружною.

Але то було дитинство і коли я ріс, наше спілкування все більше зводилося нанівець. Хоча жили ми в одному місті. Зараз мені 24 роки і ми практично не спілкуємося. Мої батьки намагаються підтримувати з ними спілкування, та я й не проти, аби лише мене це не стосувалося.

А нещодавно я машину купив і з цього почалася вся ця історія. Якраз, ключовим моментом стала покупка машини. Тепер відвезти батьків на дачу – будь ласка. Ще кудись – теж не питання!

Покупці машини найбільше зраділи мої дядьки й тітки, деяких я бачив в очі востаннє багато років тому. Наші дачі знаходяться через кілька будинків один від одного.

А ось в місті ми живемо ми абсолютно в різних місцях, І тут ось почалося, мій батько дав їм мій номер і ті почали дзвонити і просити відвезти їх на дачу, там город, розсаду треба, те та се.

Перший час мені було нормально, так-як мені подобалося кататися на машині, а допомогти комусь, так це взагалі нормально. Поєднував корисне з приємним.

А після почалося конкретне обдурювання. Вони мені дзвонили щоп’ятниці і просили їх відвезти на дачу, а в неділю, їм вистачало нахабства просити їх забрати, мотивуючи це тим, що багато речей потрібно перевезти. А до дачі, на хвилиночку, 60 км. І я змушений був їздити туди-сюди, за бензин, звичайно, мені ніхто нічого не оплачував.

Одного разу, у мене були плани на всі вихідні і тут знову мені дзвонить тітка і просить її з чоловіком відвезти на дачу. Я їм і відповів, що цього разу не зможу, бо маю справи. Але вони на мене сильно образилися, мовляв, які справи можуть бути важливішими, ніж допомога родичам? Правильно – ніякі.

Я все-таки відмовив і поїхав у своїх справах, на що тітка подзвонила моєму батькові і поскаржилася йому. Батько відразу передзвонив мені, обурювався, мовляв, вони з мамою допомогли мені машину купити, а я їх перед родичами соромлю.

Відтоді мені вони більше не телефонують і нічого не просять, батько на мене косо дивиться. А я навпаки радий, що тепер на одну проблему стало менше. Я не проти допомагати родичам, але у всього мають бути розумні межі. Якщо батьки не могли їх встановити, то це зробив я.

Правда, батько мені завжди любить повторювати, що з родичами так не можна, бо хто, як вони, підтримають у скрутну хвилину. тільки от щось досі ніякої підтримки з їх сторони я не бачив.

Фото ілюстративне – zen.yandex.

You cannot copy content of this page