fbpx
Життєві історії
Одного разу Ліду запросили на зустріч однокласників. Там вона зустрілася із своїм першим коханням. В нього теж життя, як то кажуть, не склалося. З часом Ліда та Ілля одружилися. На початку все було добре. Народився Андрійко. Проте Ілля почав приводити в сім’ю інших, а дружину з дівчатками гнав на вулицю

Одного разу Ліду запросили на зустріч однокласників. Там вона зустрілася із своїм першим коханням. В нього теж життя, як то кажуть, не склалося. З часом Ліда та Ілля одружилися. На початку все було добре. Народився Андрійко. Проте Ілля почав приводити в сім’ю інших, а дружину з дівчатками гнав на вулицю

«Андрію, йди купи мені чвертку», — щоранку хриплим голосом просила восьмирічного хлопчака його мама. Проте одного разу, поки син ходив до магазину, мати зникла. Знайшли Ліду сусіди. Жінка потpaпила під поїзд. За матеріалами

…Андрій — наймолодший у сім’ї, тому дві старших сестри віддавали йому всю свою любов. Але рідними діти були лише по матері. Ліда чекала дитя найстаршою в шістнадцять років. Дівчинку виховувала сама, бо народила її від одруженого чоловіка, котрий не визнав дочки і піти з сім’ї відмовився. Відтоді жінка почала випивати. Дитину залишала на сусідів, сама йшла на фабрику, де працювала. На роботі познайомилася з батьком своєї другої дочки. Та не встигли вони натішитися сімейним щастям.

Минуло три роки. Найкращою подругою-порадницею для жінки стала пляшка. Одного разу Ліду запросили на зустріч однокласників. Там вона зустрілася із своїм першим коханням. В нього теж життя, як то кажуть, не склалося, тому спільну тему для розмови знайшли відразу. З часом Ліда та Ілля одружилися. На початку все було добре. Проте Ілля почав приводити в сім’ю інших жінок, а дружину з дівчатками виганяв на вулицю. Залишав лише Андрійка, повчаючи: «Дивися, синку, як треба поводитись із жінками. Тут або вони тебе під каблук візьмуть, або ти їх».

Якось Ліда послала сина до магазину за чверткою, а сама пішла у невідомому напрямку. Коли хлопець повернувся, матері вдома не застав. Батько був на роботі, ввечері вкотре привів коханку. Лише діти шукали маму по всьому селі та знайшли її вже.

Не минуло й року, як Ілля одружився з Наталею — порядною, доброю жінкою, котра любила Лідиних дітей, як рідних. Потім вийшла заміж старша дочка, молодша пішла навчатись у місто. Вдома залишився Андрійко. Був дуже слухняною та працьовитою дитиною.

Коли Андрій виріс, його забрали в армію. Там хлопець знайшов друзів, з якими після повернення з війська відкрив власний бізнес. Зіп’явся на ноги, одружився. Вони з жінкою довго не могли мати дітей, тому за кілька років розлучилися. Потім Андрій знайшов іншу, молодшу від нього на багато років Оксану. У цьому шлюбі народилися двійнята.

Згодом у бізнесі виникли проблеми. Колега підставив Андрія, начебто він вкрав велику суму грошей. Так той потрапив до далеких мість.

Батько Андрія та мачуха продали хату в селі, переїхали жити до міста. Спільних дітей у них не було, обоє пішли на пенсію.

…До Андрія не раз приходили «непрохані гості», після яких сусіди викликали швидку допoмогу. Коли чоловік лежав у лікарні, його відвідували сестри. Якось він їм сповістив, що до нього в сні приходила мати і сказала: «Сину, ходімо зі мною. Тут знайдеш спокій…» Наступного дня чоловіка не стало.

Олена КОВАЛЬОВА,

студентка факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

facebook