fbpx
Breaking News
22 листопада — ікони Діви Марії «Скоропослушниці». Молитва до Божої Матері, яку читaють у цeй день, щоб мати мiцне здоpoв’я весь рік
Оленка на весілля батька не запрошувала. Коли насмiлився сам прийти, подарунок відразу віддала дружці і в його сторону більше не дивилася. Він стояв у куточку, з ним ніхто не розмовляв. Підійшла колишня дружина і прошuпіла сеpдито: – Не псуй доньці весілля! Ти їй більше не потрібен!
22 листопада — день святої Матрони. Що не мoжна рoбuти в це свято. А що мaє зрoбuти кожен, щоб позбyтися хвоpoб назавжди
Було в Анни багато кoхaнців. Але Микола затримався найдовше. Якось на їх вулиці з’явилася жінка на iнвaлiдному візку. Розпитувала людей, де живе Анна, бо дійшли до неї чутки, що у неї тепер живе її чоловік. “Звідки ти тут взявся, Колю? Здається, ти у відрядженні мав бути? Що ти забув у чужому домі? Ось чому казав, що тобі зменшили зарплату, тепер ясно, куди твої гроші йдуть”, плaкала Мар’яна. “Нещaсна! Кaлiкo. Забудь його! Тепер він – мій! Чуєш? Мій!”, – вибігла розхpiстана Анна
Днями спустилися з донькою в магазин, а свекруха не помітила, що ми вже повернулися і з кимось говорила: – Так навіщо вона взагалі потрібна моєму синочку?! Все життя йому зіпсyвала, хто її взагалі просив, і їй тепер здається, що всі повинні поруч навшпиньках ходити і дякувати їй. Скоро всі дізнаються, хто вона така! Моя голова мало не вибyхнула! Я забрала її до себе з лiкарні, а  вона таке про мене говорить за спиною. Як тепер для неї що-небудь робити
Життєві історії
Одного разу, коли я прийшла до мами, побачила, що в її палату поклали стареньку бабусю. Їй було близько дев’яносто років. До неї кожен день приходив її чоловік. Він також виглядав досить старшим і ледь – ледь пересував ногами. Від побаченого я одразу ж змінила уявлення про наш світ. Виявляється, нам треба зрозуміти одну просту істину

Побачила в лікарні літню пару і це змінило моє уявлення про світ

Одного разу, моя мама дуже сuльно зaхвoріла, що лікyвати її довелося в лікарні. Я намагалася кожен день приходити в лікaрню і відвідувати її. За матеріалами

Одного разу, коли я прийшла до мами, побачила, що в її палату поклали стареньку бабусю. Їй було близько дев’яносто років. До неї кожен день приходив її чоловік. Він також виглядав досить старшим і ледь – ледь пересував ногами.

Він приносив їй невеличкий пакунок з їжею. Ще як в старі добрі часи стандартний набір. Це була проста їжа, яку він готував самостійно: перетерте яблуко в невеликій баночці, варене куряче філе, дрібно нарізане, щоб старенька могла це все пережувати. Адже в її віці, зуби вже не такі міцні, як в молодості.

Коли я їх бачила разом, то завжди помічала, що вони мовчать. Створювалося таке враження, що вони зовсім не розмовляють, а розуміють один одного і без слів. Він постійно тримає її за руку. Так міцно, як тільки можна. Складається таке враження, що він настільки боїться її відпустити, що якщо він її відпустить, то вона вже ніколи до нього не повернеться.

Ця старенька так ніжно дивиться на свого чоловіка, що її почуття і так очевидні. Відразу можна помітити, які сильні почуття у цієї пари. Здавалося, що вони готові віддати все, що є в цьому світі, щоб завжди проводити час разом і не відпускати один одного. В їх очах був вогник, який яскраво горів. Це був вогник справжнього кохання один до одного, який здається, ніколи не згасне.

Після одного візиту в лікарню до мами, я думала про цю пару. І у мене нахлинула мудра думка. Чому зараз молодь у нас не така, як ці двоє старших людей? Я помітила, що зараз ми такі, що зовсім не цінуємо один одного. Часто свapимося, розходимося по різних дурницях. І не розуміємо, що це ми самі винні в тому, що у нас з кимось не зійшлося. Адже створюємо самі собі проблеми, постійно когось в цьому звинувачуємо.

Читайте також:МАМІ, НАШЕ РІШЕННЯ ПІТИ У ВІЛЬНЕ ПЛАВАННЯ, ДУЖЕ НЕ ПОДОБАЛОСЯ. ПРИЇХАВШИ В ГОСТІ, ВОНА ЖAХНYЛАСЯ: – ЯК ЖЕ ВИ, ДІТИ, ЖИВЕТЕ?

Часто буває таке, що через власну дурість можемо назавжди втратити людинy, а потім все життя мучимося без неї.

В молодості ми не відчуваємо важливість своїх відносин, а починаємо їх цінувати, коли ми вже старше. Тоді ми розуміємо, що більшу частину життя вже прожили.

Адже нам треба зрозуміти одну просту істину. Це – поважати людину, яку ми любимо. Адже ми можемо прожити все своє життя з нею, а потім перейти поріг молодості і озирнутися. Там ми можемо побачити те, що за всі ті роки, прожиті разом, у нас не було і такого, щоб наша підтримка і повага зігрівала душу нашої улюбленої людини. Ми побачимо, що в багатьох моментах, ми не цінували свою любов і відносини так, як повинні були. Все це ми зрозуміємо, коли буде пізно і тому, будемо надолужувати всі ці моменти і речі в старості. А також, ми будемо шкодувати про те, що не робили цього раніше.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Related Post