Марія прожила у шлюбі з Іваном 6 років і була впевнена, що знає про чоловіка все.
Жили вони добре, от тільки своїх діточок у них не було.
Одного разу Іван повернувся додому і повідомив, що у нього є донька, зараз дівчинка перебуває в дитбудинку.
Марія від несподіванки аж присіла, подумала спочатку, що чоловік так жартує.
Іван опустив голову і став розповідати.
Сім років тому, коли він лише познайомився з Марією, була ще одна дівчина, Люба, з якою він зустрічався.
Коли Іван зрозумів, що з Марією все серйозно стало, відразу розійшовся з Любою.
Відгуляли весілля, а через рік Люба йому повідомила, що народила дівчинку, Настю, батьком якої є Іван.
Зараз ситуація склалася така, що дівчинка в дитбудинку, і Іванові подзвонили, спитали, чи забере він дочку до себе.
Марія була ошелешена почутим, але бачила, наскільки важко це чоловікові, тому погодилася їхати з ним в дитбудинок.
Поїхали відразу на наступний день.
Марія дивилася на дівчинку і не знаходила в ній схожість з чоловіком.
Настя в свої шість років, виглядала дуже маленькою і худенькою. Вона тримала в руках пошарпаного ведмедя і коли її про щось питали, ховала обличчя в його шерсті.
Сказати чесно, Марії вона не сподобалася, хоча дівчинку було шкода, може, якби вона зовсім чужа була, у Марії б сердечко і тьохнуло, але ревнощі до чужої жінки, тепер перенеслися на дитину.
Виявилося, що Настю у Люби забрали, та вела занадто безладне життя, про доньку навіть не думала, тим не менш, вона сказала хто батько Насті і нічого вже не змінити.
Марія бачила рішучість чоловіка забрати дівчинку до них, вона довго намагалася його відговорити, але Іван одного разу твердо сказав, що свою дитину він назад в дитбудинок не здасть, а якщо дружина його не підтримає, то він виховає дівчинку сам.
Неприємно було Марії слухати такі слова, але з якого боку не подивитися, він мав рацію, Іван дітей хоче, а вона не може.
У молодості, у неї були проблеми зі здоров’ям і лікарі незабаром повідомили, що дітей їй не мати ніколи, та й до того ж, чоловіка вона любила і йти від нього, ну ніяк не хотілося.
Він працьовитий, кожна копійка в будинок, такого чоловіка гріх втрачати.
Іван привіз дочку додому, Марія через силу почала доглядати за дівчинкою.
Дитина виявилася на рідкість спокійною, сидить собі в куточку, ведмедику своєму щось шепоче.
Марія звичайно сильно ревнувала чоловіка до його доньки, та ще й чоловік бурчати став, а одного разу поки донька була у дворі став картати дружину, що вона надто холодно ставиться до дитини.
Та довго не думаючи, сказала, що їй все це набридло, зібрала свої речі, і пішла до своєї мами.
Марія була впевнена, що чоловік прибіжить за нею і буде благати повернутися, але ні. Тиждень минув, другий, а його все немає.
Марія вже почала не на жарт хвилюватися, мама спочатку заспокоювала її, але розвал в родині дочки, вона допустити не могла.
– Не розумію я тебе ніяк, донечко, ти ж жінка врешті-решт, в чому дитина винна? Ну від іншої жінки і що? Ти ж її ростити будеш, вона тебе потім мамою кликати буде.
Ну вийшло так, але ти ж повинна мудрішою бути, любиш чоловіка – полюби і його дитину.
Марія зайшла у двір, Іван щось ремонтував в гаражі, поруч сиділа Настя і гралася зі своїм ведмедем.
Марія лише зараз зрозуміла, які ж вони рідні для неї.
Настя підбігла до неї з радістю, що вона повернулася.
Іван з Марією переглянулися і всі дружно пішли в будинок, нарешті вони стали однією сім’єю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.