Сімейна ситуація…
Добре, коли молодій сім’ї на початках допомагають стати на ноги батьки. Удвічі добре, якщо допомога йде з двох сторін. Тут, правда, важливо не затриматися на етапі, коли дорослим вже дітям, потрібна допомога. Але іноді так буває. За матеріалами
-Коли ми зібралися одружитися, – каже Марина, – мої мама з батьком ще працювали, у батька від його батьків була невелика квартирка, він її продав, додав грошей і купив квартиру побільше, власне ось цю двокімнатну, в якій ми і живемо.
У квартирі, яку купили за дуже вигідною ціною, був потрібен грунтовний ремонт. Аж до заміни комунікацій.
-Батько зітхнув, – згадує Марина, – але сказав, що будемо робити. Він розраховував і на допомогу батьків мого чоловіка Михайла.
-Квартира на твоїй доньці, – відповіли свати, – наш син до неї ніякого відношення не має, вкладатися нам сенсу немає ніякого. А раптом розлучаться?
-Гарна позиція, так? – обурюється Марина, – Михайло теж батьків не зрозумів. Грошей у нас своїх практично не було: я – вчорашня студентка, чоловік – молодий фахівець. Мої батьки допомогли і з ремонтом теж, тим більше, що батько багато робив сам, своїми руками.
Свекруха, до речі, ремонт в квартирі молодої сім’ї ходила тільки критикувати: плитка покладена недостатньо рівно, штукатурка стін – не ідеальна, ламінат в кімнатах – найдешевший.
-В кінці кінців моя мама її просто відшила, – згадує Марина, – і в досить грубій формі. Маму я розумію: вони з останніх сил старалися, щоб квартира стала придатною для життя, я вже мовчу про те, що перші пів року після того, як ми з чоловіком розписалися, ми у моїх батьків і жили.
Відносин свати не підтримували, навіть в гості молоді змушені були кликати їх окремо. Це напружувало, добре хоч самі намагалися між собою обходити гострі кути і не дозволяти ситуацій з родичами впливати на світ в їх маленькій родині.
-Рік три вдавалося лавірувати і не сваритися з чоловіком, – каже Марина, – а потім все одно все почало розсипатися.
Батьки дівчини вийшли на пенсію, у батька різко погіршився зір, Марина народила сина і осіла в декретній відпустці.
-Чоловіка спочатку скоротили, – каже вона, – а потім, коли він шукав роботу, він захворів. Дитині пів року, чоловік в гіпсі вдома, лікарняних немає, зарплати теж. Сидіти з сином в декреті замість мене він не може, за ним я зараз за самим доглядаю, як за маленькою дитиною.
Ось тут начебто на допомогу прийшли свекри: почали возити продукти, грошей підкидали.
-Мама моя до нас часто не могла заходити, – говорить молода жінка, – у неї батько на руках, але одного разу зайшла, а вдома були батьки Михайла. Сталася дуже негарна ситуація.
-Марина, – обурилася свекруха, – а що вона тут робить? Я ж просила, щоб ти не зіштовхувала мене зі своїми родичами. Невже важко проявити повагу до батьків свого чоловіка, які вас годують?
Михайло став на сторону своєї мами, мама Марини пішла в сльозах.
Я не витримала, – визнає Марина, – коли мама пішла, я все сказала і чоловікові, і свекрусі. Що так, мої батьки не допомагають нам зараз матеріально, але був час, коли саме вони нам купили і відремонтували квартиру.
-Ой, що там відремонтували, – підняв на сміх заслуги тестя з тещею чоловік Марини, – все криво, та навскіс.
-І проте, – відповіла дружина, – ти тут вже 3 роки живеш, а виправити те, що криво і косо так і не зміг. Грошей немає? Правильно, тоді б і помовчав. А що стосується того, хто кого утримує, так я в декреті, я отримую невеликі, але виплати. Сиджу я з твоїм сином і онуком твоїх батьків, а раз ти не можеш поки утримувати сім’ю, то хто повинен тебе годувати? Мої батьки? На честь чого?
-Ти дорікаєш мого сина тим, що він хворий? – кричала свекруха, – Сину, завтра наймемо людей і вони перевезуть тебе до нас. Поки будеш непрацездатний ми будемо утримувати тебе, але не твою дружину, від якої за все добро ми дочекалися чорної невдячності.
-Забрали на наступний день Михайла до себе, – каже Марина. – Так, чоловік дзвонить, обіцяє повернутися, як тільки встане на ноги. Тільки я цього повернення не хочу. І на аліменти подам, раз чоловік не може мені платити, то нехай свекри аліменти виплачують.
Ось така ситуація склалася в нашій сім’ї, і як тут розсудити, хто правий.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
