З моєю дружиною Діаною ми живемо вже разом чотири роки.
Одружилися ми скромно, а на нашому весіллі були лише найрідніші нам люди. Давно один одного знаємо, щиро кохаємо. Та й діток планували скоро, хоча обоє заробляли мало, але вирішили, що шукатимемо підробіток, відкладемо трохи грошей, а потім вже легше нам буде.
Якось ми з дружиною вирішили своє житло в кредит взяти, адже багато грошей йшло, щоб платити за оренду квартири, краще кредит сплачувати за своє житло. І буде що діткам на старість залишити. Проблема була в тому, що ми заробляли мало, і прийшлося б дуже довго відкладати на перший внесок, а зараз відкладати у нас виходило мало, адже платили за оренду, якесь замкнене коло.
Думали над цим питанням ми довго, поки нам на допомогу теща моя не прийшла. Якось вона до нас на чай завітала і почула наші розмови з дружиною про квартиру. Теща довго сиділа мовчки, а потім сказала, що має для нас гарну пропозицію, яка обов’язково нам сподобається. Несподівано для нас, вона сказала, що може купити нам квартиру.
Ми з Діаною дуже зраділи, але, як виявилося згодом, зовсім марно та рано. Теща почала далі вести свій монолог. Вона дарує нам квартиру, але при цьому переїде жити до нас на постійній основі. Теща пішла додому, але дала нам лише тиждень на роздуми.
Ми з дружиною стали думати. Я сумнівався в тому, що життя з тещею в одній квартирі буде правильним рішенням, але дружина мене переконала, що іншого шансу мати своє житло у нас може й не бути. Діана сказала, що з мамою жити буде легко, вона і з дитиною нам з радістю допоможе, від цього ми лише виграємо. Ми ж планували малюка. Гаразд, мені довелося погодитися з дружиною та її мамою, адже кращого варіанту, як я тоді думав, у нас не було.
Ми оголосили тещі про своє рішення. Вона відразу зраділа. Через місяць наша сім’я вже проживала у величезній, просторій та світлій чотирикімнатній квартирі. Теща і тут постаралася, вона відразу оформила квартиру на себе. Так що формально ми проживали у неї, нічого свого у нас там не було. І тоді я зорозумів, що в нашому з дружиною житті нічого не змінилося.
Ми почали жити. Через місяць я зрозумів, як важко жити з тещою. Вона перетворила мене на домашнього раба. Тут прикрути, там зроби, сходи в магазин за продуктами, за списком свекрухи, звичайно. Віддавала накази, як королева якась. Коли я не погоджувався виконувати завдання, вона нагадувала, що може легко вигнати мене зі свого будинку, адже ми живемо у неї. Ось тут я зрозумів, що справа у мене зовсім не весела.
Я спробував поговорити з дружиною, але та відразу легко стала на сторону матері. Мовляв вона ж нам квартиру купила, так що не сперечайся, чоловіче, а радій тому, що маєш, не кожен день батьки купують квартиру. А те, що вона по факту квартиру зовсім не нам, а собі купила, дружину, як виявилося, не хвилювало.
Так я прожив ще один місяць, і сказав, що з мене такого життя вже досить, я не збираюся все життя бути для когось наймитом. Зібрав речі і пішов з дому. Зі скандалами з боку тещі, зі сльозами з боку дружини. Діані я сказав, що, якщо хоче жити разом і зберегти сім’ю, нехай іде до мене жити, але з її мамою я жити не маю наміру.
Я орендував квартиру і почав жити там сам. Чекав дружину, але вона до мене не повернулася. Мені було сумно від того, адже я щиро кохав свою дружину, і до останнього вірив, що вона обере життя зі мною. Згодом я сам подав на розлучення і, нарешті, зітхнув з полегшенням. Буду краще вибирати собі дружину. Ну і в першу чергу дивитися, на свою майбутню тещу, щоб потім було без сюрпризів.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне.
