Як жити, коли тебе кинув чоловік? Невже можна після цього почати життя спочатку? Про що взагалі думають чоловіки, коли йдуть з сім’ї до молоденьких дівчаток? Невже і справді вважають, що їм потрібні вони, а не їхні гроші?

Моєму шлюбу мало б виповнитися 25 років! Подумати тільки – ціле життя! Але це не враховувалося. Мій найулюбленіший чоловік на світі проміняв мене на тимчасову пустушку, яка зазіхнули на легкі гроші.

Знаю, що таке переживали багато жінок, але, тим не менше, я ніколи б не подумала, що таке станеться і зі мною. Одружилися ми студентами, жили по гуртожитках, грошей не вистачало. Потім відкрили власну фірму. Невелику, але перспективну. В результаті двадцятирічної діяльності ми змогли перетворити її у велику компанію, яка приносила хороший прибуток.

Одного разу викрила чоловіка у фальшивому відрядженні за рахунок фірми, але розборок влаштовувати не стала. Вирішила – погуляє і забуде. Напевно, даремно. Далі ставало тільки гірше. Чоловік почав нахабно затримуватися незрозуміло де, а по приходу додому ще й права свої качати.

Я довго терпіла, бо любила. Всією душею сподівалася, що це все тимчасово і скоро пройде. Багато подруг радили мені перечекати, казали, що в їхніх сім’ях теж був такий період. Ночами тихо плакала в подушку, але з ранку знову робила вигляд, що нічого не помічаю.

Так я прожила близько трьох років. Весь цей час я жила надією на те, що чоловік одумається і все стане на свої місця. Але дива не сталося!

Одного разу чоловік знову затримувався з відрядження. І поки він їхав додому, мені зателефонувала невідома жінка і сказала, що у неї з моїм чоловіком все серйозно.

Коли чоловік повернувся, на його комірі сорочки були сліди губної помади. Тут я вже зрозуміла, що його круто взяли в оборот і відступати вона не має наміру. Дивлячись на мій здивований погляд, він зрозумів, що щось не так. Подивившись в дзеркало, він лише посміхнувся. Ось тоді-то ми поговорили. Я зрозуміла, що нічого не виправиш, тому відпустила його на всі чотири сторони.

Коли двері за чоловіком зачинилися, я відчула себе абсолютно спустошеною. На душі було так гидко, що словами не передати. Спочатку в голові виникали різні плани, як повернути чоловіка. Але через кілька годин, я усвідомила, що наш шлюб не врятувати. Він йому не потрібен, я йому не потрібна. Інакше б він просто не пішов.

Я розумію, що моя історія не перша і не остання в житті. Але як тоді жити на цьому світі, якщо не можна нікому довіряти?! Чому кохані і дорогі люди зраджують тебе, не замислюючись… Чому лестощі і обман стають на перше місце, а вірність і чесність взагалі не ціняться. І як тепер жити – мені 45 років, донька вже доросла, їй я теж не потрібна.

Чоловік щасливий, бо впевнений, що його яскрава обраниця, яка всього на кілька років старша за нашу спільну доньку, його по-справжньому любить. Наївний… Вона ж скористається його грошима і статусом, і викине його з свого життя, як непотрібне кошеня. Та час покаже, як воно буде. Для мене зараз важливо не зламатися і навчитися жити без нього.

Фото ілюстративне – chitat-rasskazy.