fbpx
Життєві історії
Однoго разу чоловік заявив, що йде до кoханки. На відміну від мене, вона – чудова господиня, яка виглядає, як топ-модель. Не те що я. А через деякий час, я подякувала йому за цю підступність

Сидячи в черзі до дитячого лікаря, я відразу ж звернула увагу на чоловіка, який привів світловолосу дівчинку років п’яти. Він єдиний, хто наважився заперечити всезнаючим бабусям.

Як ви дозволяєте своїм дітям на підлозі сидіти? Тут же брудно! – обурювалися вони, міцно тримаючи за руки своїх онуків, щоб ті не кинулися до щасливців, які грали на підлозі. Джерело

– Тут дуже чисто, майже стерильно, – спокійно заперечив чоловік.

– Але холодно! Діти застудяться! – заявили бабусі.

– Так, температура підлоги дійсно холодніше, ніж лавок, але не настільки, щоб дитина підхопила застуду, – відповів чоловік.

Своїй доньці він дозволив грати на підлозі.

Я дивилася на нього, на те, як мило він спілкується з дочкою, на те, як злегка іронічно відповідає стареньким, які спробували дати йому поради з виховання дітей і мимоволі позаздрила його дружині.

Моє ж сімейне життя нагадувало казку – чим далі, тим стрaшніше.

Читайте також:– НАВІТЬ СЛЬОЗУ НЕ ПУСТИШ? – ЗАПИТАЛА СЕБЕ ХРИСТИНА, ПЕРЕСТУПАЮЧИ ПОРІГ КВАРТИРИ, ДЕ ПРОЙШЛО ЇХ З ЧОЛОВІКОМ СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ. – НІ, НЕ ПУЩУ. ВТОМИЛАСЯ Я БУТИ САМОТНЬОЮ ПРИ ЖИВОМУ ЧОЛОВІКОВІ

Спочатку, коли ми тільки планували весілля, чоловік здавався майже ідеальним. Добрий, щедрий, веселий. Я не те щоб закохалася, але подумала, що жити з таким чоловіком буде непогано.

Перші проблеми почалися, коли я завaгітнiла. Говорив, що піде з сім’ї, що я дитиною пробую прив’язати його до себе. Допомогла врегулювати ситуацію свекруха. Вона переконала чоловіка, що рано чи пізно дитину завести доведеться, тому краще зараз, коли вона ще може допомагати. Хто ж знав, що свекруха пoмpе через рік після наpoдження Іллі.

Пoхoвавши матір, чоловік почав здавати кімнату. В іншу вільну кімнату водив коханок. Я не знала про це до пори до часу.
Коли у мене піднялася температура, я вела дитину в дитячий сад. А ввечері чоловік обурювався:

– Де вечеря? Я весь день працюю, а вдома ще пожерти спокійно не можу.

– Продуктів немає, – спробувала заперечити я.

– Я ж тобі нa минулому тижні давав гроші! – обурився чоловік. – Де вони? Брюлики мабуть собі купуєш?

– Остання прикраса у мене з’явилося три роки тому. Це каблучка, яку мені подарувала твоя мама.

Одного разу чоловік заявив, що йде до цієї жінки. На відміну від мене, вона – чудова господиня, яка виглядає, як топ-модель. Я, звичайно, переживала: як ми з сином впораємося? Але, чесно кажучи, не бачити чоловіка кожен день була тільки рада.
Прийняв нас лікар, виходжу з сином за руку з кабінету, чоловік все ще чекає.

Не знаю, що мною рухало в той момент, але я раптом сказала:

– Як ви добре бабусям все пояснювали. Вони, звичайно, не повірили, але чути було цікаво.

– Дякуємо! – посміхнувся чоловік.

З тих пір ми часто зустрічалися з ним в черзі. Чомусь наші діти хворіли одночасно. Невимушені розмови переросли спочатку в дружбу, а з часом і в щось більше. Як же я була тоді вдячна чоловікові, що він позбавив мене від шлюбу з ним!

Related Post

facebook