Що вже там казати, а от рідна моя сестра – класична бізнес-леді, виходить. І за сумісництвом – самотня жінка. У 40 років у моєї Тетяни ні кошеня, ні дитини немає, тепер вже й не буде, вона зовсім одна.
Одна лише робота в неї голові! Плани, проекти, презентації різні. Квартиру купила моя Тетяна собі сама, з нуля, кредит сама виплатила. Ремонт дуже гарний та дорогий Таня зробила сама, машину шикарну собі нову купила. І при цьому вона ще чекає чогось від наших мами й тата, яким така розкіш і не снилася жодного разу в житті?
Відносини між мною і моєю рідною сестрою з дитинства були дуже прохолодні – надто вже ми різні з нею і зовні, і за характером своїм. Тетяна – красива, завжди досягає своїх цілей, наполеглива, явний лідер. Молодша я ж – навпаки, домашня тиха, мовчазна та скромна.
І життя у нас склалася по-різному. Тетяна ще зі студентської лави була націлена на роботу і кар’єру, я при першій же можливості вийшла заміж, народила трьох дітей і зараз не працюю, а сиджу вдома. Готую для сім’ї, прибираю, перевіряю уроки в дітей і воджу їх по різних гуртках. Молодша дочка в цьому році йде в перший клас, так що вдома справ повно, і присісти їй ніколи.
Моя ж рідна сестра з раннього ранку до пізньої ночі на сидить роботі, часто їздить по відрядженнях, тому з батьками розмовляє нечасто, навіть по телефону, а зустрічається і зовсім у виняткових випадках. Зате зі мною та моїми дітьми батьки бачаться кілька разів на тиждень.
Наша мама з самого початку допомагала з онуками: і в колясці кожного возила днями, і в пісочниці сиділа, і зі школи забирала. Відносини з мене у мами й батька чудові: ми разом ходимо за покупками, із задоволенням можемо годинами розмовляти по телефону, обговорюючи новини і спільних знайомих, ходять один до одного в гості.
З Тетяною, на жаль, такої близькості ні у кого з батьків немає. Адже вона весь час зайнята своїм життям і своїми власними справами, поспішає постійно, спілкується на бігу, говорить тільки по справі, без приводу ніколи не телефонує, а коли зателефонувати їй, то їй постійно ніколи поговорити навіть з найріднішими людьми.
Коли ми з мамою були у Тетяни в гостях в останній раз, вже ніхто і не пам’ятає. Можливо, чимало тому, на новосілля. Вона ніколи їх і не запрошувала.
У кращому випадку Тетяна зрідка зустрічається з батьками і сестрою у свята вдома у мами з татом. Якось так з самого початку повелося, що і Новий рік, і дні народження всіх у сім’ї, в тому числі і чоловіка та дітей моїх, відзначаються в квартирі у батьків.
Не в нашій же однокімнатній квартирі всім родичам збиратися, а їх чимало у нас. У мами краще, місця більше – у них все-таки велика трикімнатна квартира. І приготувати можна щось, і стіл накрити великий для рідні, і гостей запросити, ту ж Тетяну, мою свекруху з чоловіком, інших родичів. У нас просто ніде навіть їм сісти.
Я з чоловіком і трьома дітьми дійсно досі живемо в однокімнатній квартирі – правда, дуже великій, розгородженій перегородкою і переробленій в двокімнатну – але все одно для п’ятьох дуже тісній квартирі. Квартира ця належить свекрусі моїй, дісталася їй у спадок. Після того, як син одружився, його мати пустила туди нас.
В принципі, свекруха давно вже не вважає цю квартиру своєю, і нічого не мала б проти, якби ми вирішили розширюватися на основі цієї однокімнатної. Деякий час назад такі думки у мене і чоловіка були, але взяти кредит в результаті ми з ним так і не зважилися. Ситуація зараз в економіці та й в країні вцілому вкрай нестабільна, а у нас троє дітей на руках, і працює один чоловік. Якось хвилююче кардинально все змінювати, адже, що буде, коли чоловік без роботи залишиться.
Але і в однокімнатній вп’ятьох вже жити важко.
Тому батьки наші подумали, порадилися між собою і вирішили помінятися зі мною квартирами. Мене з дітьми і чоловіком вони пустять в свою трикімнатну квартиру, простору та світлу, а самі будуть жити в їх однокімнатній, яка належить свекрусі моїй.
Причому, і переоформити квартиру відразу хочуть лише на мене, зрозуміло. Вважають, нехай вже я розпоряджаюся повністю і відчуваю себе господинею у своєму власному домі, а потім ця квартира дістанеться їх рідним онукам, дітям моїм. Що стосується старшої сестри Тетяни, то у неї все є і так – квартира, машина, хороший дохід. Їй нічого не треба.
Батьки зібрали нас з тетяною на сімейну раду, щоб поговорити і озвучити своє рішення, і були дуже здивовані реакцією старшої дочки, яка раптом стала виявляти невдоволення в дусі «дуже добре виходить, моїй сестрі квартира, а мені що тоді?»
Наче їй всього п’ять років, і їй цукерку не дали! Мама їй говорить – Таню, ти нас теж зрозумій, ми повинні онукам своїм допомогти, у нас їх троє. Їх ще на ноги ставити і ставити! У тебе все є, а чого немає, ти сама собі можеш купити. За тебе душа спокійна, не пропадеш. А у твоєї молодшої сестри діти, малий малого менше. І ні роботи, ні житла свого хорошого, для такої великої сім’ї, немає. Ми повинні їй допомогти, адже їй лише одна надія на нас лише! Мама думала, що вона все зрозуміє правильно, але яке там! Образилася, телефон не бере вже тиждень.
Батьки явно не очікували від старшої дочки такої реакції, і тепер розводять руками – а що вона хотіла щось? Пів квартири ще хоче отримати? Але навіщо їй, у неї є житло, своє власне, яке ніхто не забере. Їй на ноги нікого ставити не треба, на відміну від мене. Гроші потрібні? Навіщо? Полетіти зайвий раз десь в Єгипет і ще кудись – так Таня там вже була, і ще, може, буде, а тут діти босі.
Як взагалі можна бути такою егоїсткою! Я теж вважаю, що батьки повинні своїм онукам допомогти, а не сестрі, в якої все є.
Незважаючи на образу Тані, батьки таки переоформляють свою квартиру на мене. Я доглядатиму їх на старості років за це, у Тані нічого не проситиму, вона нехай дбає про себе. Я не розумію чому вона образилася. Невже батьки не праві?
Фото ілюстративне.
