fbpx

Одного ранку я прокинулася дуже голодна, пішла на кухню і згадала, що холодильник віднедавна в кімнаті Віри Данилівни. Вона ще спала. Та й навіть якби вже прокинулась, я все одно не мала б права заходити до неї. Я зібрала речі у валізу і поїхала до мами. Потім подала на розлучення. В цій сім’ї і з цими людьми я не бачу свого майбутнього

У мене проблеми прийшли звідти, звідки їх не чекали. Мого чоловіка виростила бабуся. Мама Максима рано його народила, і, вискочивши заміж вдруге, вона скинула свою «помилку молодості» на свою маму. Бабуся стала мамою для Максима.

Максим – порядна людина. Коли ми тільки зійшлися, він відразу попередив:

– Бабусю я не кину. Вона мене виховала, а зараз я їй потрібен. Пенсія у неї маленька, а вона зараз хворіє.

Знайомства з Вірою Данилівною я, чесно сказати, побоювалася. Хто знає, як сприйме жінка її віку зміни в житті онука. А справа у нас йшла до весілля. Мені б порадіти, що наречений – порядна людина, та втекти від нього, після цього «бабусю я не кину», але ж я була закохана і впевнена, що жінки, які бажають щастя одній людині, завжди знайдуть спільну мову.

Знайомство пройшло добре. Віра Данилівна виявилася привітною господинею і приємною співбесідницею. Будинок бабусі чоловіка я покидала з впевненістю – ми точно подружимося.

Про знімну квартиру і мови не могло бути, адже Максим обіцяв бабусі, що її не кине. Тому переїхала я в квартиру до Віри Данилівни. А бабуся виявилася з сюрпризом: коли Максим був удома, вона ласкаво зі мною розмовляла, постійно цікавилася, чи комфортно мені, чи може щось треба.

На демонстрацію подібної турботи про мене, Максим гордо обіймав бабусю:

– Я ж тобі казав, що бабуся у мене – що треба!

А ось коли Максима не було вдома, то Віра Данилівна не звертала на мене взагалі ніякої уваги. Вона проходила повз мене, немов повз порожнє місце. Чи не чула моїх питань, ігнорувала прохання пояснити, що відбувається.

Мама радила мені відразу бігти звідти, констатуючи факт:

– Вона тебе точно виживе.

Я у відповідь знизувала плечима: хіба мало, у бабусі примха така – не любить розмовляти? Ігнорування – не найгірше, що може бути в подібній ситуації – думала я.

Холодильник переїхав в кімнату Віри Данилівни. Коли Максим повертався додому, його бабуся накривала йому стіл і годувала мене за компанію з онуком. А ось коли чоловіка не було вдома, доступу до холодильника у мене не було, хоча я чесно віддавала третину зарплати бабусі чоловіка на продукти. Я стала харчуватися сухомятку – булочки з кефіром, яблука, чай з печивом.

Одного разу я спробувала акуратно поговорити з Максимом, розповісти йому про поведінку його бабусі. Він у відповідь розсміявся, не повірив, і попросив більше не порушувати подібні теми:

– Бабуся у мене одна. Не вигадуй!

Одного ранку я прокинулася дуже голодна, пішла на кухню і згадала, що холодильник в кімнаті бабусі. Вона ще спала. Та й навіть якби вже прокинулась, я все одно не мала б права заходити до неї. Я зібрала речі у валізу і поїхала до мами. Потім подала на розлучення. В цій сім’ї і з цими людьми я не бачу свого майбутнього.

Фото ілюстративне – mamaschool.info.

You cannot copy content of this page