fbpx
Життєві історії
Одного ранку через погане самопочуття я не пішла на роботу, свекруха і не знала, що я залишилася вдома. Я встала з ліжка, щоб зробити собі каву і почула на кухні голоси. Я відразу впізнала голос тітки Марії, рідної сестри свекрухи. Моя свекруха дуже емоційно скаржилася сестрі, як погано їй у нас живеться. Вона почала розповідати, що я дуже лінива, а тому робота по господарству тепер на ній. А ввечері, коли чоловік прийшов з роботи, він вигнав мене з дому

Можу сказати одне – ми жили щасливо, поки не придбали будинок. Бо саме з нього і почалася вся ця історія. Мій чоловік родом з села, тому після весілля ми жили в квартирі, яку яку мені залишили батьки. Там народилася наша донечка.

Жили ми не багато, але й не бідно. Періодично до нас, з села приїжджала свекруха. Зупинялася завжди на кілька днів, зазвичай на вихідні. З онукою погратися, з нами поговорити.

А потім чоловікові запропонували підвищення. Він погодився. Ми так раділи, і зарплата більша буде, і робота по душі. Відтоді наші справи суттєво пішли вгору. Через якийсь час ми купили хорошу машину, гараж і шматочок землі в місті, під будівництво будинку. Будинок ми теж побудували швидко, і було вирішено, що ми переїдемо, а мою квартиру будемо здавати в оренду. Так і вчинили.

Але, у вихідні чоловік сказав, що до нас їде його мама. Ну, їде і їде, я не надала цьому значення, адже вона так і раніше приїжджала, звичайно, їй хотілося подивитися на готовий будинок. Свекрусі дуже сподобався наш невеликий, але вже затишний будинок. Другий поверх ми обладнали під дитячу кімнату, там була і спальня, і ігрова кімната, з іграшками і спортивним куточком.

Свекруха побула у нас два дні, а потім спокійно поїхала. Ми і далі жили звичайним життям, поки чоловік мені не оголосив, що вони, порадившись з мамою, вирішили, що свекруха буде жити у нас.

Я була ошелешена, мене це дуже обурило, я йому сказала, а чому ти зі мною не порадився? Я ж начебто теж як живу в цьому будинку і веду господарство. Але чоловік вирішив, що це зайве, вони вже все вирішили. Мамі сумно самій, а так мені буде допомога по господарству.

Я знала, що добром це не закінчиться, тому з усіх сил намагалася відмовити чоловіка від цього вчинку.

– Я і сама чудово справляюся. Я не дуже хочу жити з твоєю мамою.

Чоловік пробував мені пояснити, що його мама вже в роках і що не знати, скільки їй ще залишилося. Нехай хоч на старості добре поживе. Зізнався, що свекруха сама його про це попросила, а він просто не міг відмовити.

Я все одно була проти, але мене ніхто не послухав, і в вихідні мама переїхала до нас. Спочатку все було нормально, свекруха начебто гралася з онукою і жила на другому поверсі. Дитина позбулася ігрової кімнати, але більше її нікуди було розмістити. Свекруха вставала щоранку і готувала нам сніданок. Я не їла, я просто не їм вранці. П’ю тільки каву.

А ось чоловік з донькою завжди були голодні і з задоволенням все наминали. До приходу нас з роботи, в будинку було чисто, свекруха вже все прибирала. Я навіть зраділа, а й справді, вона частину роботи взяла на себе і мені справді було легше. В один момент я навіть була рада, що вона переселилася до нас.

Але одного ранку через погане самопочуття я не пішла на роботу, свекруха і не знала, що я залишилася вдома. Я встала з ліжка, щоб зробити собі каву і почула на кухні голоси. Я відразу впізнала голос тітки Марії, рідної сестри свекрухи. Моя свекруха дуже емоційно скаржилася сестрі, як погано їй у нас живеться.

Вона почала розповідати, що я дуже лінива, а тому робота по господарству тепер на ній.

– Я навіть сніданки змушена їм готувати, – скаржилася свекруха. – Вона сніданок з’їсть і йде, а я починаю прибирати за ними. Такий бардак мені кожен день залишають, аж перед людьми соромно, в гості соромлюся когось запросити.

Чоловіка мого вона, навпаки, дуже хвалила:

– Син у мене молодець, великий начальник, але невістка – це щось. Він для неї старається, а вона нічого не цінує.

Тітка Марія слухала свекруху і лише ствердно кивала головою. І тут свекруха почала таку розмову, від якої я ледь не впала:

– Я ось на внучку то придивилася, ой, не нашої вона породи. Точно тобі кажу – не наша вона. На сина зовсім не схожа.

Я почекала ще хвилинку, а потім таки зайшла на кухню, щоб зварити собі каву. Зайшла, привіталася з ними обома, вони сиділи, наче води в рот набрали.

Свекруха зрозуміла, що я могла все чути, вона лише таким солоденьким голосочком запитала:

– Ой, а ти що, вдома?

– Так, я погано себе почуваю, і взяла лікарняний.

Свекруха зрозуміла, що я все- таки все чула, але промовчала. А ввечері, коли прийшов чоловік, я взагалі злягла і не змогла його зустріти. Але мама мене випередила:

– Синочку, я хочу з тобою поговорити. Подивися, з ким ти одружився. Ти такий у мене молодець, а дружина твоя лежить цілими днями, та гроші твої витрачає. Ось подивися, вона знову весь день спала, а вдома то хто повинен працювати? Я все і роблю.

Я чомусь думала, що чоловік за мене заступитися, адже він чудово знав, що я теж працюю. І перший час, до його підвищення, ми отримували однаково, але жили в моїй квартирі, і по дому вся робота була на мені.

Як я помилилася. За вечерею мама продовжила розмову з чоловіком, натякнувши, що дочка то на нього і не схожа якось. Я не змогла більше цього терпіти і вискочила з кімнати, ну нехай, мене вона чіпає, але дочку навіщо?

Я встала з-за столу, і попросила свекруху залишити мою дитину в спокої.

– Ось синку, бачиш, як відразу вискочила! Знає мабуть, що правда то спливе рано чи пізно.

– Яка ще правда? Ви навіщо сюди приїхали в наш будинок? Сім’ю нашу зруйнувати? Я і без вас справлялася з усім.

Я все ще сподівалася, що зараз чоловік втрутиться і припинить це. Але він мені просто тихо сказав:

– Йди геть з мого будинку і з мого життя.

Мене наче водою облили. Я зрозуміла, що він їй повірив. Я швидко зібрала себе і дитину, викликала таксі і поїхала до себе в квартиру. Добре, що ми ще здати її не встигли. Я потім зрозуміла, що я не хочу пов’язувати своє життя з людиною, яка так зі мною вчинила.

Я переживала, але знайшла в собі сили їх забути. Я навіть не подавала на аліменти, я їх просто викреслила з життя. Забула все. Як поганий сон. Через рік, я зустріла звичайного хлопця, зараз ми плануємо одружитися. Приємно, що моя дочка сприймає його, як тата, адже рідний батько забув про неї.

Свого колишнього чоловіка я зустріла випадково, через три роки після нашого розлучення. Він щось говорив про те, що я даремно тоді пішла, але я не сумнівалася, що не дарма. А потім він мені розповів, що мама зустріла якогось давнього свого приятеля і привела його в будинок. Тепер чоловік живе в ігровій, а мама з приятелем в нашій колишній кімнаті. Чоловік працює один на них усіх.

Я йому поспівчувала, але коли він попросив мій номер телефону, я відмовила. У мене давно нове життя, я не повернуся в минуле. Його поїзд вже пішов.

Фото ілюстративне – dreamstime.

facebook