– Сьогодні мені так не просто на душі, сумно і неспокійно якось, навіть не уявляю, як так може вчинити рідна людина. Моя рідна мама не підтримала мене у важку хвилину у моєму житті, а навпаки, відвернулася від мене і сказала шукати підтримки у когось іншого. Вона просто виставила мене з моєю дитиною на вулицю, в мене в голові навіть не вкладається, як таке може бути в житті, – розповідає 32-річна Злата.
У Злати своя сім’я: чоловік і донечка, якій всього 2 роки. У шлюбі вони живуть сьомий рік, але останнім часом жінці здається, що відносини їхні вичерпали себе. Хоча чоловік її Остап, загалом, досить таки хорошалюдина: він працює, не гуляє, не сперечається по дрібницях вдома, не скупий він зовсім, сам забезпечує сім’ю свою – але останнім часом Злата бачить в ньому лише одні недоліки, от зовсім не такий він, як би їй хотілося.
– Він вдома нічого взагалі робити не хоче, от просто відмовляється від домашньої роботи і все! – скаржиться вона усім знайомим. – Крім компа зі своїми іграми, нічого йому не цікаво, виходить. Приходить з роботи і сидить в навушниках, дивиться постійно у той монітор, не відходить від нього ні на хвилину. Порядку ніколи в домі немає у нас через нього. Брудно скрізь через нього, допомоги по дому не допросишся. Я вже не прошу мити-прибирати щось, але хоча б чоловічу роботу в домі робити треба. Лоджію розібрати прошу рік у нього, там таке робиться. Планує там порядок навести – вже й не пам’ятаю, скільки. «Так-так, зроблю, ось на вихідних, ось на святах» – а віз і нині там. Без суперечок у нас не виходить. Та й вони вже не допомагають особливо, якось кожне моя прохання проходить повз Остапа.
Чоловік не займається з дитиною – просто не розуміє, що робити і про що говорити з малятком. Залишити їх з дитиною вдома більше ніж на годину неможливо – буде обривати телефон з питаннями «коли прийдеш?», «ну де ти там?» і «вона плаче, що робити?». Остап взагалі не має бажання робити домашні справи, і навіть сімейні прогулянки по вихідним для нього – це щось таке нереальне і неприємне.
Після народження донечки взагалі чоловік на Злату увагу звертати перестав.
– Ну ось і навіщо так жити з таким чоловіком в одній сім’ї? – зізнається Злата. – Навіщо мені чоловік? Ми з донькою все одно одні, самі по собі. З чоловіком ми стали чужими людьми останнім часом, колишніх стосунків зовсім немає, я не бачу перспектив для нас з Остапом в майбутньому. Він мене дратує. Жити так далі я більше не хочу.
Загалом, Злата вирішила розлучатися з Остапом остаточно. Квартира, в якій подружжя жило весь цей час, належить матері чоловіка, тому Злата зібрала у валізу найнеобхідніші речі свої та дитини, викликала таксі, взяла за руку доньку і поїхала до своєї матері.
Мати після заміжжя своєї єдиної доньки залишилася одна у великій двокімнатній квартирі. Злата, звичайно, сама віддавала собі звіт, що мати засмутиться, дізнавшись про розлучення, тим більше що до зятя вона завжди відчувала симпатію, ніколи й слова поганого про нього не сказала, жодного разу не дорікнула нічим, навіть, коли його немає поряд, вона й слова недоброго про нього не скаже.
Але того, що мати не пустить їх з донькою далі порога у свою квартиру і відправить назад, Злата навіть уявити не могла.
– Що він робить, що не так, чим ти постійно не задоволена? – запитала мати тут же в передпокої, ледь зрозумівши, в чому справа, і не давши дочці ні роздягнутися, ні пройти в кімнату, ні навіть руки помити.
– Та нічого. Але до чого тут це! – намагалася пояснити Злата хоч якось своє рішення.
– Можливо, у вас немає чого їсти і чоловік не дає тобі грошей?
– Мама, та справа не в цьому зовсім!
– Тоді я не бачу тут нерозв’язних проблем! – рішуче мовила мати, знову не дозволивши дочці навіть закінчити фразу. – Повертайся назад додому до себе і налагоджуй відносини зі своїм чоловіком, як хочеш собі, але шукай спільну мову з Остапом, адже чоловік він непоганий. Він нормальна людина. У вас сім’я, дитина. Ось і живи! Чого тобі ще не вистачає?
– Мамо, ну не вже ти не розумієш? Не можу я з ним жити. Ми різні люди зовсім з моїм чоловіком.
– Ага, він поганий, а ти ідеальна просто? Ні! У тебе теж багато своїх недоліків, ти їх знаєш і сама. Ось і спробуй попрацювати над собою, стати хорошою зразковою дружиною. Подумай, що у вашому житті було не так і чому. Не скаржся. Загалом, забирай свій чемодан і до чоловіка їдь з дитиною назад. Так, ось таксі вже під’їжджає. Вперед!
– Мамо, ти маєш підтримати мене в цей час, я дуже сподівалася на тебе, адже йти мені більше просто нікуди.
– Не роби помилку, про яку можеш шкодувати все своє життя. Ти думаєш, інший чоловік кращий буде, чи що? Тим паче кому потрібна чужа дитина? Бачиш, що придумала – розлучатися! Руйнувати сім’ю – не будувати. Багато розуму не треба, щоб ось так відмовитися від усього. А як потім повернути все?
З цими словами мати буквально виставила свою дочку за поріг. З речами і з дитиною. Шкодувати її не стала, лише навпаки, було видно, що вона не задоволена вчинком своєї доньки.
У Злати зовсім не було вибору, ніж як повернутися до чоловіка з валізою. Ну а куди ще підеш? До чужих людей? Жінка такого навіть не очікувала. Чоловік подивився на неї з насмішкою, в серйозність її намірів він не вірив з самого початку – і все встало на свої місця.
Але зараз Злата дуже ображена на свою маму, що та не підтримала її у скрутну хвилину. А мама Злати вважає, що йти просто так в нікуди від чоловіка не потрібно, а треба берегти сім’ю, заради дитини, заради свого щастя, адже можна все зруйнувати в одну мить, а потім все життя шкодувати про свій вчинок. Хіба не так?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
