Я була дуже щасливою мамою, адже завжди вважала, що мій син досить таки вдало одружився.
І це щира правда.
Моя невістка Ольга, хоча сама родом з села, але дуже розумна жінка, а що вже господиня чудова, то й казати годі.
Ольга до того ж ще просто чудова людина.
Вона вміє все у мене, здавалося б: готує дуже смачно, одягається теж не гірше усіх городських панянок, а мама яка пречудова, так гарно за онуком моїм доглядає, я просто тішуся ними.
Вона мені сподобалася відразу, як тільки я її побачила: скромна, красива, ввічлива та розумна.
До мене невістка теж завжди ставилася дуже гарно, завжди щиро рада мене бачити у своєму домі, пригостить смачненьким, часто й до мене приходить.
А я радію, що доля послала мені доньку, якої у мене не було.
Я живу дуже близько біля своїх дітей, тому стараюся часто навідати їх, просто прийти, щоб побачитися, адже так легше мені, бо часи дуже непусті, допомогти з малятком і в той день збиралася до них в гості, посидіти з онуком.
Йшла я в якраз від зупинки і побачила свого сина Романа з незнайомою жінкою біля одного з кафе.
Він так гарно посміхався їй, такий щасливий був, дав їй квіти і я зрозуміла в чому справа, все було досить зрозуміло для мене.
Але я не зупинилася, не підійшла до них, а пішла до них додому.
Згодом, прийшовши до сина додому, я відразу, ще на порозі, зустріла усміхнену та радісну невістку, внук тягнув до мене рученята по гостинець.
Ольга, як завжди, пригостила мене смачним обідом, зробила чай і сказала, що в них гарні новини, чоловікові обіцяють скоро збільшити зарплату, але він тепер частіше буде їздити у відрядження.
Так їй сказав нещодавно сам Роман.
Не дочекавшись свого сина, я пішла додому, нічого не сказавши своїй невістці, я просто от не могла їй нічого сказати, не знала, які тут можна дібрати слова.
А вдома сіла, задумалася і засмутилася через це, що все так складається, навіть не знаю що тепер робити мені і як правильно вчинити.
А найбільше мені шкода Ольгу, онучка та себе, адже якщо моя невістка дізнається усю правду про свого чоловіка, мого рідного єдиного сина, то залишить мого сина, а він такої дружини не знайде ніколи, та й я не хочу втратити таку донечку.
Але й не сказати Ользі правди я теж не можу і це зрозуміло.
Навіть не знаю, що мені тепер робити. Краще б я не бачила ту жінку і свого сина з нею.
Як правильно вчинити по-совісті?
Фото ілюстративне.
