fbpx

Одного дня я розсердилася і просто залишила дітей на чоловіка, а сама поїхала до батьків. Я сподівалася в них пару тижнів пожити, хотіла, щоб Михайло приїжджав до мене і вибачення просив. Але батьки відразу сказали, щоб я нічого не вигадувала і поверталася до чоловіка. Мовляв, що люди скажуть про них

На сьогодні я відчуваю, що, напевно, моя історія не буде особливою. Але все ж мені хочеться почути слушну пораду саме у моєму випадку та, можливо, отримати підтримку. Адже навіть мої рідні мама й тато вважають, що я помиляюся, що я не права. І підтримувати мене в цій ситуації, як не дивно, не збираються зовсім.

Ми з Михайлом 8 років живемо у шлюбі. Як і будь-яка жінка, я весь час мріяла, про щасливу і гарну сім’ю. Я розумію, яка роль відведена в ній дружині. Тому весь час я намагалася просто підтримувати свого чоловіка.

І в той час, коли Михайло заробляв гроші, я займалася нашим побутом, старалася, щоб у нас в будинку було затишно і завжди чисто. Але я зовсім ніяк не бажала перетворитися на безкоштовну домашню служницю, яка лише й має те робити, що догоджати абсолютно.

Перш за все, я жінка та хочу, щоб чоловік теж мене кохав, приділяв мені часу багато, турбувався про мене, а не лише користувався моєю добротою та турботою про нього одного.

У нас з Михайлом двоє дітей. І практично все наше подружнє життя я сиділа вдома в декреті по догляду за дітьми. Майже весь час я займалася вихованням наших дітей, готувала та утримувала наш будинок в порядку.

Але ось мій декрет закінчився, і я відразу вийшла на роботу. Тепер я спостерігаю реальне ставлення чоловіка та дітей до своєї праці. Крім мене ніхто нічого не робить абсолютно по дому.

Добре, ще молодший син, йому всього 5 років, тому до нього претензій я не маю, він ще зовсім маленька дитина. Але все ж він бере приклад з тата та старшої сестри.

Дочка наша ніколи навіть чашку за собою не помиє. А коли я роблю їй зауваження, то вона просто відповідає, що це мій обов’язок, адже я мама та господиня в домі. І це не дивно, адже саме так і вважає мій чоловік, про що ще постійно нагадує мені.

Михайло абсолютно ні в чому не хоче мені допомагати. Адже він говорить, що дуже втомлюється на роботі. А то, що я приходжу з роботи і починаю готувати їжу та прибирати заворушення, він вважає цілком очевидним.

Але ж я так само, як і він, дуже втомлююся на роботі. А залишатися домогосподаркою і бути домогосподаркою для своїх рідних я не хочу. Мені теж хочеться самореалізовуватися і займатися улюбленою справою, приділити час собі, адже я теж жінка, хочу завжди гарно виглядати, красиво одягатися, ходити на якісь косметичні процедури і в спортзал.

Останнім часом ми дуже багато разів з Михайлом розмовляли на цю тему, сто разів я просила свого чоловіка переглянути свої погляди щодо мене, адже дружина – це не лише смачна їжа і в домі чистота.

Але у нього одна відповідь – дружина має доглядати за чоловіком та дітьми. І ось, після того, як я одного разу, прийшовши з роботи, заснула від втоми, чоловік розбудив мене, щоб я розігріла йому вечерю. Не приготувала, адже вона вже стояла готова, а просто розігріла її.

Погодьтеся, на це здатна навіть мала дитина. Я не витримала, і, просто одного дня залишивши дітей з Михайлом, поїхала до батьків, адже дуже важко мені на душі було.

Я просто щиро хотіла, щоб він відчув на собі всі так звані “плюси” моєї нелегкої долі та важкої праці. Думала, що хоч це допоможе йому одуматися і чоловік зрозуміє мене. Але сталося все не так, як я на те сподівалася.

Я приїхала до своїх мами й тата в надії на підтримку, думала відпочину трохи у них, адже вони мені рідні люди, можуть зрозуміти непросту ситуацію, яка склалася у їх рідної донечки. А моя мама сказала, що вони не будуть брати в цьому участі і все, кажуть, щоб я навіть не розраховувала на те, що покину свою сім’ю і спокійно буду жити у неї.

На її думку, Михайло цілком має рацію, а я своєю витівкою лише можу зруйнувати свій шлюб, значить я думаю лише про себе. Переночувавши у своїх батьків, я відразу поїхала до свого рідного брата

Але тут я теж не можу надовго затримуватися, бачу, що вони з дружиною вже косо дивляться на мене, не розуміють мене, швидше за все вони думають, що в мене хтось є, вони не вірять, що я просто від такого життя втомилася.

Якщо я зараз просто повернуся додому, то буду виглядати зовсім нерозумною жінкою і всі будуть сміятися, життя моє, на жаль, не зміниться на краще. А моя сім’я і далі буде сприймати мене, як безкоштовну хатню робітницю.

І ось, що мені тепер робити? Як довести чоловікові, що я перш за все жінка, яка теж потребує уваги і турботи, а не служниця для нього і дітей? Так хочеться жити в спокої і гармонії. Як мені все змінити своє життя? Найрідніші люди зовсім не цінують і не шкодують мене. В чому я помилилася?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page