fbpx
Breaking News
Надька приїхала в гості, вперше побачила чoлoвiка сестри. І лeдь не втpaтuла мову. Гpiшнi думки відразу, як п’явки, впuлucя в мoзoк: «Красень, куди Петькові, куди іншим. Чому не мiй?» На ранок, коли Людмила прокuнулася, Андрія поруч не було. Не було в іншій cпaльні й сестри. Тільки записка у вітальні: «Прости. Не шукайте. Облаштуємося – дамо знати. Може, колись вибачите. Тільки не пpoклuнайте». З того дня дві сестри у батьківському домі ще не з’їжджалися – гостюють окремо
– Я мyшу хoдити з гоpдо пiднятою гoловою, – сказала мені Анна. Але мені пpиходиться мoвчки спoстерігати за чиcленними зpадами чoловіка, а рoзлучитися не мoжу – сiмейний бiзнес. Це плaта за рoзкішне жuття
Коли Маринці було 25, рaптoво пoмepла її мама, а через два роки cпapaлiзyвaло батька. Мycила Маринця його oбхoдити, город обробляти, господарку тримати і ще й на роботі все встигати. Два роки тому Маринця пішла на Водохреща до церкви святити воду. Повернулася додому, oкpoпuла дім святою водицею, дала напитися батькові, нагодувала його. Вийшла на подвір’я, глянула на річку і кuнyлacя до берега. Про цe люди й дoсi говорять
Кoли я дiзналася, що вaгiтна, то щиpо дyмала, що все змiниться. Чим блuжче до пoлoгів, тим бiльше рoзуміла, що нічoго дoброго не чeкає нашу сім’ю. У пoлогoвому бyдинку я не мoгла додзвoнитися до Міші цілу добу, мені теpміново потpібні були  гpоші на плaтну пaлату, дoвелося пpосити подругу, пpидумуючи випpавдання
Нaйщаcливішa жiнкa за знаком Зодіаку. Ця пaні пpимycить уciх зaздpити. У неї виходить вcе! А чoлoвiки очeй не відвoдять!
Без рубрики
Одного дня Він хотів би зустріти Її і більше не відпустити, не загубити

Він знав безліч стежок і доріг, якими міг оминути Її. А ступав на ті, що бігли тільки до Неї. Колись Він відкрив перед Нею свої почуття, своє сeрце. Вона стала для Нього чарівним, усміхненим Всесвітом з ямочками на щічках. А потім зачинив душу. У Його долі з’явилось інше ім’я.

Її кохання до Нього було світлим і теплим. Кольору ранішнього неба, яке дарує погідний день. Потім спогади стали вечірньо-прохолодними, наче вистиглий горизонт, за яким сховалося сонце.

Він не знав, що колись дістане з потаємної кишеньки свого життя Її образ. Буде каятися перед минулим, розуміючи: майбутньому Його каяття, мабуть, не потрібне. Чекатиме, коли з’явиться Її постать.

Вона й далі носить шарфики пастельного кольору, якими любить бавитися вітер. І світлий одяг. Не змінилася її легка хода. Жінка-літо, що затрималась на гостинах у весни.

Як завжди, він перейде на інший бік вулиці, немов на інший бік життя. Скаже, що зустрів Її випадково. Немов ненароком доторкнеться Її руки. Вкотре не наважиться запросити на каву. І не зізнається: загублене до Неї кохання попросилося в Його серце знову. Він впустив його. І тепер не знає, що з цим робити.

Він з дружиною жив не заради любові – просто жив. У них був спільний дім, діти. Але різними були сни, бажання, спогади. І вони обоє були різними.

Читайте також: ДЖАМАЛА РОЗПОВІЛА, ЯК ВОНО БУТИ МАМОЮ ТА СКІЛЬКОХ ДІТОЧОК ПЛАНУЄ

Дружини не стало. У дітей своє життя. Його ніхто не чекає.

Одного дня Він хотів би зустріти Її і більше не відпустити, не загубити. Але мрії не слухають Його. Зраджене щастя не повертається.

Автор – Ольга Чорна

Related Post