Останні роки мої діти зовсім не перестають мене дивувати своїм мисленням і тим, що їм всі зобов’язані. Мені просто цікаво, це у всіх діти звикли так жити, чи це я так виховала сама своїх дітей? Нещодавно мій син і невістка попросили мене почати сидіти з онуками, їх дітками, на постійній основі, щоб моя невістка могла працювати. Я все розумію, але дітей вони народжували в першу чергу для самих себе, а не для мене. Чому я повинна виховувати їх дітей? Звичайно, ми сім’я, але батьки в першу чергу вони, і тільки вони повинні розуміти в якому руслі повинні зростати їхні діти, вони мають бути поруч з ними, бути взірцем для них. Якщо такі очевидні істини їм не зрозумілі, то, знову ж таки, навіщо ставати батьками?
Я відразу сказала, що категорично проти такої пропозиції від них і готова тільки зрідка брати їх до себе, як це було в моєму дитинстві. У моїй же молодості нам з чоловіком і в голову не могло прийти таке, щоб попросити на постійній основі своїх батьків посидіти з нашими дітьми, залишити свої справи та роботу свою. У батьків було своє життя, своя робота. Так, нам теж було тоді дуже важко, але ми змогли і подолали все разом. Нам навіть такі думки в голову не приходили. А зараз що? Ледь щось станеться, будь-які незначні труднощі і кожен готовий здатися відразу, навіть не спробувавши вирішити проблему.
Я також поговорила зі своїм сином наодинці і сказала все, що думаю про їх пропозицію мені. Він також не став приховувати свого ставлення до мене після моїх слів і почав розповідати про те, що у них кредит і простіше буде, якщо обоє вони будуть працювати, так їм буде значно легше. Ситуація не з приємних, звичайно, наскільки я розумію, однак чому вони не подумали про це перед тим, як стати батьками двох діток? Заради якої мети вони взяли на свої плечі дві настільки важких справи – кредит та маленькі діти, – а після вибрали одне?
Я з сином говорила відверто, сказала, що зараз потрібно зосередитися на всьому відразу, а не на чомусь одному. Адже якщо упустити виховання дітей, то з роками вони про це пошкодують. Не можна дітей просто так віддати комусь на виховання, навіть рідній людині.
Роботу завжди можна знайти при бажанні. Зараз останнє, що вони повинні робити, це упускати ті ранні хвилини зі своєю дитиною. В якості альтернативи я запропонувала їм деякий час пожити у нас, їм трішки стане легше, проте вони відразу відмовилися. І в цьому вся їх суть: стверджують, що вони самостійні, проте не здатні вирішити свої проблеми самі і просять завжди допомоги у мене. А найцікавіше те, що коли я пропоную конкретний варіант виходу з такої складної ситуації, то мені кажуть про самостійність і закривають двері. Я дуже надіюся, що мої діти швидко одумаються і перестануть себе шкодувати, адже зараз всі люди так живуть. А я маю жити своїм власним життям, адже воно зараз у всіх непросте. Я готова допомогти, але не присвятити всю себе їм.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – aussiedlerbote.de.
