Мені зараз 37 років і зараз я досить успішний бізнесмен. У мене чудова команда, прибуткова робота та кохана хороша дружина поруч, вона завжди підтримує мене, я вдячний долі, що зустрів цю людину свого часу.
Таким щасливим я став зовсім нещодавно. І для цього у мене був величезний стимул – моє не дуже світле і радісне минуле.
У 25 років я зустрів дівчину, до якої мав щирі почуття. У нас були такі стосунки, що мені здавалося, що я на сьомому небі від щастя, що це моя доля і ми завжди з нею будемо разом. Але так тривало зовсім не довго, на жаль.
Олена, так звали мою дівчину, захотіла переїхати жити в столицю. Ми зібрали речі і поїхали, адже я намагався зробити все, щоб Олені було добре. Місяців три жили ми як і раніше, нічого не змінювалося у нас.
Аж одного дня, несподівано для мене, Олена здивувала мене своїм зізнанням. Вона прийшла додому, на нашу орендовану квартиру і почала збирати свої речі. Мовляв, не може все життя прожити зі мною у цій орендованій квартирі і що вона зустріла чоловіка, який здатний забезпечити їй той рівень життя, на який вона заслуговує. Загалом, Олена говорила, що не хоче все життя прожити в бідності, тому я їй точно не пара, вона заслуговує кращого чоловіка.
Я не міг повірити в те, що чув, але Олена пішла, вона була щаслива, сповнена надій та сподівань, вона навіть не подивилася на мене. Мені було сумно на душі. А потім зібрав всі свої сили і почав працювати, всього себе присвячував роботі. Я дуже багато працював. Я зміг поєднати себе на трьох роботах одночасно. Так за два роки я назбирав досить таки велику суму грошей і вирішив ризикнути. Все до останньої копійки я вклав у відкриття власного бізнесу, я був сповнений надій на краще життя. І не прогадав.
Вже за кілька років я придбав собі дуже гарну квартиру у престижному районі Львова, зробив там досить хороший ремонт.
Пізніше я і машину купив. А далі почав розширювати свій бізнес, мені вже стала подобатися моя власна справа, я бачив, що вона може процвітати, тому дуже старався.
Зараз я є досить успішний підприємець.
Кілька тижнів тому я зустрів Олену. Я сидів зі своїм другом в кафе, як до мене підійшла мила дівчина, вона була адміністратором і просто запитала мене чи це я.
Олену я впізнав не одразу, вона таки дуже змінилася за цей час, навіть постаріла дещо. Лише її усмішка і дві ямочки на щічках в які колись я так щиро закохався – дали мені зрозуміти, що це вона.
Скажу чесно, до мене відразу повернулися ті почуття, які були в минулому. Так, наче цих образ і розлуки не було. От лише ніжний погляд моєї дружини дивився на мене з екрану мого телефону і нагадував мені про людяність.
Фото ілюстративне.
