– Ви самі винні у цьому! Так відповів по телефону мені мій майже колишній зять, чоловік моєї донечки, – скаржиться своїм колегам по роботі Наталія, – І головне, що вже пізно і нічого назад не повернеш тепер. Розписок ж ми не брали у нього абсолютно ніяких, нотаріально позику не оформляли. І взагалі, ми ж давали гроші в борг чоловікові своєї власної дочки. Хто ж знав, що у нього тоді було на думці.
– А Уляна твоя що говорить? Не буває ж, щоб чоловік з сім’ї пішов просто так, без причини!
– Так в тому і вся справа, – зітхає Наталя – що Уляна мовчала, ні в чому не зізнавалася, як не запитаєш, а у неї все добре, не хвилюйтеся за мене, будьте спокійні.
У Наталі і її чоловіка дві дочки. Уля – старша з дівчаток, їй зараз 31 рік. Є ще молодша донечка у подружжя Оксана, яка тільки в цьому році закінчує навчання в інституті.
Батьки, свого часу, про дочок подбали добре, квартира однієї з бабусь дісталася Уляні, а для Оксани батьки купили ще одну. Правда, довелося брати кредит, який вже виплатити планують цього літа.
– Заміж за Тараса Уляна вийшла 4 роки тому, – розповідає Наталя, – зять мені не дуже сподобався ще з самого першого знайомства, такий він якийсь. Чоловік взагалі вважав його не дуже хорошою людиною. Але не нам з ним жити, тоді подумали ми і дочці щось говорити не стали. Та й як їй щось пояснювати, як доносити свою думку? Доросла ж вже Уля тоді була, щиро покохала Тараса.
Після весілля Уляна з чоловіком стали жити в квартирі дружини. Квартира Уляни від дому батьків досить далеко, молоді приїжджали в гості, іноді приїжджали до них і батьки, але основне спілкування зі старшою дочкою проходило по телефону, адже бачилися усі разом вони нечасто.
– І ніколи моя донечка не скаржилася на свого чоловіка, – розводить руками з смутком в очах Наталя, – ні слова. Все добре. Коли онук народився, Тарас мало не на руках доньку носив. Та й до самого останнього дня то слово добре скаже, то за руку тримає.
Так було і за два тижні до того моменту, коли Тарас позичив у тещі з тестем гроші. Тоді якраз уляна з чоловіком і сином були в гостях у батьків, батько Уляни відзначав ювілей.
– За столом сидів і все так гарно доглядав за нашою Улянкою, то підкладе їй щось смачненьке на тарілочку, це запропонує якийсь напій, – каже Наталя, – подивитися ось так зі сторони, так ідеальна сім’я у них.
Тому, прохання зятя, яке він озвучив тещі ще через тиждень, жінку не особливо насторожило, навпаки, пораділа за дочку, ось який чоловік у неї хороший, справжній скарб, а вона так недобре думала про нього завжди з батьком.
– Я, – сказав зять, – Уляні хочу автомобіль подарувати. Я підробляв досить довго, відклав чималу копійку, знайшов таку хорошу машину, яка дуже подобається дружині і ціна дуже гарна. Не вистачає 75 тисяч гривень. Позичте мені, я б за 4, або 5 місяців їх вам віддав би. Просто моя дружина вже ж на роботу вийшла, далеко їй хздити кожного дня, я ж поруч працюю, а їй як? Водить вона добре, про машину мріяла завжди, але декрет, всі справи.
– Тоді ми з чоловіком порадилися, – каже Наталя, – кредит свій хотіли виплатити, там останні платежі лише залишилися та молодшій дочці дати на найнеобхідніші меблі. Оксана наша вирішила жити окремо від нас. Гаразд, думаємо, відкладемо переїзд доньки до осені. Оксану запитали, як, мовляв, не спішить вона від нас їхати. Молодша запевнила, що почекає, якщо потрібно для сім’ї.
Гроші мати з батьком зятю урочисто вручили, він за них тестю з тещею дуже гарно подякував, а через тиждень, коли батьки приїхали привітати свою Уляну з днем народження, вони застали в квартирі якийсь незрозумілий гармидер і дочка була засмученою.
– Зібрав свої речі Тарас напередодні. Власне, зібрав він тільки одяг, ми ж дочку всім забезпечили. Щось від бабусі залишалося. Щось ми купували поступово для них у квартиру.
– Ось це подаруночок, – здивовано сказав батько Уляни, – як так? А машина? А подарунок? Та взагалі, що відбувається? У вас же все було добре, ти ж ніколи нам нічого не розповідала!
– І тут Уляна розповіла нам, що не все було добре у них, давно у них все йшло до розлучення, просто вона сміття з хати не виносила, нас засмучувати не хотіла, та й взагалі, не лізьте в душу!
– А про гроші що вона сказала?
– Так ніяких грошей Уляна, зрозуміло, не бачила ніколи! І ніяку машину чоловік їй купувати не збирався навіть, виходить. Він в столиці житла не має, куди і до кого він пішов не знаю, але думаю, що грошей він у нас взяв лише для себе, на перший час, поки щось знайде і влаштується.
Оксана тепер говорить, що сестра сама у всьому винна, адже, якби вона сказала раніше про свої сімейні проблеми, то батьки ніколи б навіть не подумали давати так багато грошей своєму зятеві. А Уля мовчала, нічого батькам не говорила.
Оксана впевнена, що через сестру тепер ще довго житиме з батьками, адже меблів немає у неї і грошей тепер немає, а батькам ще кредит виплачувати чимось потрібно.
– Забери мої меблі, – сказала Уляна сестрі, – бери все, що хочеш в моїй квартирі, мені все одно. У мене життя псується, а ви про гроші і про те, що Оксана кілька місяців в свою квартиру не в’їде!
– А нам з батьком свою Уляну шкода, щиро кажучи, хоча я і вважаю, що не треба було їй мовчати, – каже Наталя, – але вже нічого змінити не можна, пізно вже все одно, справді, а мій чоловік і Оксана зайняли таку позицію, що це Уляна сама у всьому і винна.
Батьки вже добре розуміють, що колишній зять їм нічого не віддасть, але якась маленька надія зберігається. Можливо, ще можна щось змінити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
