З Миколою я живу вже 12 років разом, у мене двоє дітей, і я думала, що у нас дуже дружна та хороша сім’я. Але так я вважала лише донедавна, бо зараз моя думка повністю змінилася, на мій великий жаль. Мати мого чоловіка жила в іншому місті, далеко від нас, і бачилися ми з нею рідко. Але рік тому вона сказала, що вже старіє, і їй самотньо одній. На сімейній нараді ми з чоловіком, за згодою його мами, звичайно, прийняли рішення продати її будинок, і купити їй житло ближче до нас.
От тоді відразу ми так і зробили, тепер свекруха живе не далеко від нас. Не можу сказати, що я раніше за нею сумувала, але тепер і зовсім її не хочу бачити.
Поки вона була на відстані від нас, жила далеко, вона не втручалася в наше життя. А тепер складається таке враження, що крім як повчати нас і роздавати поради, як ми маємо жити, їй більше нічим зайнятись. Мати чоловіка часто приходить в наш будинок, робить мені постійно якісь зауваження, що я не так готую, не так прибираю, не так прасую одяг. Зрештою, як ми ж ми жили раніше без її слушних і дуже потрібних порад. Але це ще пів біди. Вона постійно скаржиться моєму чоловікові: і одягаюся я не так, і дітей неправильно виховую, і в будинку все неправильно роблю, вона, коли була молодою, робила все зовсім інакше. Я сама якось чула, коли вийшла з кухні як вона його повчала. Вже не згадаю про що йшла мова, але якось пообідавши і поговоривши зі своєю мамою, чоловік сказав, щоб я варила смачніший борщ і кидала в нього більший шматок сала, а я йому відповіла, що зроблю як зможу. Він начебто погодився. Але коли я вийшла, свекруха сказала: «Це все добре, але ти повинен наполягти на своєму. Все повинно бути, по-твоєму».
Я все прекрасно розумію, що своя сорочка ближче, що хочеться, щоб син жив як в казці, щоб йому в сім’ї було добре. Але вона тільки гірше робить, через її зауважень ми стали мало не щодня сперечатися, чого у нас раніше ніколи не було. Хоча раніше у нас була повна ідилія, і я навіть подумати не могла, що таке може статися. Я вже навіть про розлучення подумую. Сил просто немає постійно виправдовуватися перед ними, адже я й так намагаюся все зробити якнайкраще. Чоловік як після роботи до матері своєї зайде, побуде там трохи часу, і приходити додому мене повчати і розповідати що та як я маю робити. То я посуд невчасно помила, то я сорочку неправильно попрасувала. Прямо з порога починає шукати якісь незрозумілі причини, на що ще звернути свою увагу.
Я впевнена, що його мати налаштовує свого сина проти мене. Невже вона не розуміє, що навіть якщо і зіпсує наші сімейні відносини, то краще від цього нікому не стане? У нас вже не той вік, щоб шукати собі когось і заново створювати сім’ю.
У нас все так добре було, поки свекруха не переїхала до нас ближче. І чоловік завжди був задоволений і моїм пранням, і прибиранням, і тим як я готую. Ну не буває так, щоб в один момент йому вже не подобається все. Я в той же час і чоловіка розумію, він сам сумував за мамою, бо він її все життя цінував і поважав, тепер хоче частіше її бачити її у своєму домі. Але це вже занадто, він сидить у неї всі свої вихідні. Дітям перестав приділяти увагу. Вони в чому винні?
Я хочу, але поки не знаю, як поговорити з чоловіком. Як пояснити йому, що у нього має бути своя думка, а не слухати маму, коли тобі сорок років? І образити його не хочу, але так я довго теж мовчати не можу. Всі його докори постійні я вважаю несправедливими. Тому якщо ситуація не зміниться, я навіть уявляти не хочу, що спіткає всю нашу родину, бо я теж маю свою гордість і ціную свою працю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – wikibooks.
