Ми з моїм чоловіком Євгеном прожили в шлюбі більше десяти років. Відразу у нас діток не було, ми стали батьками вже пізніше. Тому наша донька була для нас дуже довгоочікуваною дитиною.
Всі цих 9 місяців очікування Євген так зворушливо піклувався про мене. Коли народилася наша дочка, ми були шалено щасливі. Поки я була в стаціонарі, чоловік стільки всього понакупляв для нас з донечкою, це було для нас справжнім сюрпризом. А коли нашій донечці виповнилося три роки, Євген мені якось увечері сказав:
– Олено, я втомився вже від такого життя. Мені треба пожити окремо, треба розібратися в собі. Мені стало буденно і нецікаво з тобою.
Чоловік просто зібрав усі свої речі і пішов. Навіть не залишив мені грошей на життя. Добре хоч квартира була моя і ми з донькою не опинилися на вулиці, а мали де жити. Справа в тому, що коли у нас народилася Богданка, чоловік наполіг на тому, щоб я звільнилася з роботи, сиділа вдома і виховувала доньку навіть після декрету, весь час присвячувала сім’ї. Євген добре заробляв, і ми могли собі це дозволити, оскільки так довго чекали цієї дитини, що хотіли весь час присвячувати лише їй. Він ніколи навіть не питав, куди я витрачаю ті гроші, які він мені давав. Усі мої знайомі говорили, що він когось зустрів, адже просто так чоловік не може залишити сім’ю.
Мені треба було на щось жити, треба було годувати дочку. Ось я і вирішила шукати собі якусь роботу. Тільки ось Олену було дуже непросто влаштувати ось так несподівано в дитячий садочок: там були черги на кілька років вперед. Мені погодилася допомогти моя мама:
– Будеш привозити Оленку до мене. Мені, звичайно ж, буде нелегко. Але нічого, впораюся якось, аби вам трішки легше було, а далі все налагодиться. Тільки ти мені грошей давай на продукти для дочки. Мені ж її чимось годувати треба. А пенсія у мене сама знаєш – дуже маленька.
Я позичила гроші у своїх подруг на перший час. І почала активно шукати собі роботу. Мені пощастило: на моїй колишній роботі одна співробітниця йшла в декрет, і начальник погодився взяти мене на її місце. Я зраділа. адже зрозуміла, що зможу сама заробляти і нам стане легше.
А от Євген за цей час жодного разу мені не зателефонував і не запитав як у нас справи, як ми живемо, чи є у нас гроші на їжу та комунальні послуги. А потім я побачила його в кафе з молодою, дуже красивою жінкою. Я їх сфотографувала і спокійно пішла.
Моє життя стало налагоджуватися. Я раптом зрозуміла, що без Євгена мені навіть краще. Стало менше домашньої роботи, я рідше прибирала: адже ніхто не розкидав речі і не смітив в квартирі, було менше брудного посуду в квартирі. Я стала набагато менше проводити часу на кухні: мені не треба було готувати стільки їжі, як раніше. Я могла більше часу приділяти собі та дочці своїй.
Я раптом зрозуміла, що стаю зовсім іншою. Я зробила собі коротку зачіску, про яку давно мріяла. Але не робила, тому що чоловік був проти. Я з першої ж зарплати оновила собі гардероб: я купила собі красиві сукні і брючні костюми. І навіть переклеїла шпалери по всій квартирі лише на свій смак.
Купила ті шпалери, які мені дуже подобалися.
Так минув рік. Я подала на розлучення. Чоловік за цей рік навіть жодного разу не подзвонив мені.
А за тиждень до того, як мали оформляти наше розлучення, Євген прийшов до мене з букетом квітів.
– Привіт, рідна. Я врешті розібрався в собі. Я хочу жити з тобою і нашою донечкою. О, а навіщо ти підстригла своє розкішне волосся? Тобі зовсім не пасує ця коротка зачіска! А що це за негарні шпалери всюди поклеєні? Який несмак! Навіщо ти це зробила? – таким впевненим тоном сказав мені Євген.
– А мені якраз подобається моя зачіска і мені дуже подобаються ці шпалери! Я рада, що ти нарешті розібрався в собі. Що, попросила тебе піти та молода пані? Набрид ти їй? Ось і вирішив до мене з дочкою повернутися. А що ж ти за рік навіть не поцікавився як ми живемо, що їмо? Що, був дуже зайнятий? А я весь цей рік займалася тим, що думала з ким мені залишити мою дочку, поки я на роботі заробляю гроші, щоб мені було, за що купувати їжу і одяг для моєї донечки. А де весь цей час був ти? Розбирався в собі? Багато ж тобі на це часу знадобилося! Так ось: я не хочу, щоб ти повертався. Я теж в собі розібралася і зрозуміла: мені без тебе жити набагато краще.
Чоловік не очікував, що я йому таке скажу, він думав, що я зрадію, що він повернувся до мене, тому відразу сказав, що я нікому не потрібна: що я вже немолода і у мене є дитина. А я йому відповіла, що я потрібна сама собі і своїй дитині і це для мене тепер найголовніше.
Чоловіка я відразу попросила піти. Шлях в минуле був закритий. Ми будемо розлучатися, і я буду жити так, як вважаю за потрібне.
Я точно знаю: в сімейних стосунках не може бути ніяких перерв, якщо ці стосунки справжні та щирі.
Фото ілюстративне.
