Була у моєї сусідки, бабусі Галини, племінниця Оксаночка. Галина з дитинства її знала, пам’ятала ще зовсім маленькою дівчинкою і дуже любила, тим більше, що своїх дітей у Галини не було.
Оксана виросла, і про рідну тітку не забувала: регулярно приїжджала з столиці, привозила всякі солодощі та речі, пізніше лiки. Здавалося, що у них ідеальні родинні стосунки. А живемо ми в курортному місті. За матеріалами
Нерухомість не дешева, та й в сезон квартири можна вигідно здавати. Це я до чого. Та до того, що в один момент Оксана різко перестала приїжджати до Галини. Так раз і все. І навіть не дзвонила. Жодного разу так більше і не зателефонувала.
Просто сусідка Галини сказала Оксані, що Галина давно переписала свою квартиру на близьку подругу молодості, з якої вони все життя підтримували тепле спілкування. Але у близької подруги аж п’ять онуків і живе вона в селі, тому останні десять років спілкування зводилося до дзвінків. І ось Оксана дізналася про квартиру.
Читайте також: Рoдичі гірше вopогів. Після тoго випадку я припинила спілкування і стала щасливою
Це була правда. Сусідка сказала їй при випадковій зустрічі: «Оксаночка, я хочу, щоб потім ця новина для тебе не була сюрпризом. Галя свою квартиру на Валю (подруга) давно переписала».
Ось і все, більше Оксаночка не приїжджав до тітки, ніколи, і не писала навіть. А здавалося, у них такий зв’язок. Мабуть, спадок важливіше виявився.