У мого чоловіка є сестра Галина. У неї дуже невдало склалося життя. Її синочок народився хворим. Коли її чоловік дізнався про це, то він відразу ж її кинув. Він платить на дитину зовсім маленькі аліменти. Звичайно ж, свекруха не кинула свою дочку. Вона їй допомагає. Обидві квартири, які належать свекрусі, вона переписала на Галину.
Коли Галина вийшла заміж, то спочатку вони жили у двокімнатній квартирі, в яку їх пустила свекруха. А свекруха жила окремо. Але після розлучення, свекруха свою квартиру почала здавати, а сама переїхала жити до дочки.
Галина визнає, що без допомоги своєї матері, вона б точно не впоралася. І я з цим повністю згодна. Моя свекруха в усьому допомагає своїй дочці. Вона і миє все, і пере, і прибирає в квартирі, і їсти готує. А Галя хоча б півдня ходить на роботу. Ще свекруха доглядає і за онуком.
Матеріально свекруха і Галина живуть дуже навіть непогано. Свекруха отримує пенсію, пенсія на дитину, аліменти, які платить Галині чоловік на дитину, зарплата Галини і, звичайно ж, гроші за оренду квартири, яку вони здають. Сума виходить дуже навіть хороша. Але дуже багато грошей іде на реабілітацію Олексійка.
Свекруха, яка дуже любила дачу, навіть продала свою дачу для того, щоб вилікувати онука. Вони возять хлопчика на море, до дельфінів, до конячок, на всякі курси, в санаторії. Зараз племіннику 12 років. Йому трохи краще, але за ним потрібен догляд.
Коли ми з Олександром одружилися, то, як раз Галина розлучалася зі своїм чоловіком і тому свекруха нам зовсім не допомагала. Вона займалася проблемами дочки. Їй було не до сина.
Саша жодного разу не попросив свою матір про допомогу. Він вирішив, що впоратися з усім сам.
А потім свекруха вирішила оформити обидві своєї квартири на дочку. Саша і слова проти не сказав. Він був згоден з тим, що Галині квартира потрібніше: адже вона ж сама ніколи не заробить собі на житло. А друга квартира потрібна для того, щоб здавати її і на ці гроші лікувати дитину.
Мені чоловік теж заборонив піднімати цю тему. Я і мовчала.
У нас є квартира, за яку ми досі платимо кредит. Дворічна донька, яку моя свекруха бачила всього лише кілька разів. Вона ніколи не приїжджає до нас в гості. Вона постійно займається своїм онуком.
Зазвичай на свята ми самі купуємо подарунки і їздимо до свекрухи і до Галини з Олексієм в гості. Все було нормально до тих пір, поки три тижні тому серйозно не захворіла моя свекруха. Її поклали в лікарню. Лікар сказав, що процес її одужання – буде тривалий і нелегкий.
А днями Галина зателефонувала моєму чоловікові сказала, що їй важко доглядати і за сином, і за мамою, тому ми повинні забрати маму до себе. Каже, мовляв, дружина твоя в декреті сидить, буде доглядати за мамою.
І Саша сказав мені, що ми заберемо його маму до себе, бо Галині буде дуже важко одній. А я не хочу. Значить, коли була мама здорова, то вона Галині все робила. Свекруха подарувала їй дві свої квартири. А як тільки свекруха захворіла, так Галина стала заявляти: забирайте маму до себе!
Я чоловікові сказала:
– Добре! Тоді нехай одну квартиру вона віддає нам!
Але Саша відразу сказав, що тема закрита і нічого забирати у свекрухи він не буде.
Я не хочу забирати до себе свекруху і доглядати за нею. Саша цілими днями на роботі. Значить, доглядати доведеться тільки мені. У нас ще й маленька дочка. Але справа навіть не в цьому. Я просто хочу справедливості. Значить, дві квартири дістануться Галині, а мені дістануться проблеми і догляд за свекрухою. Хіба це чесно і справедливо?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
