– У нас з чоловіком зараз важкий період в житті, а тут ще й мати дзвонить мені і таким недобрим голоском запитує – ну що, ви там зовсім без грошей сидите, так? Останню цибулину без солі вже доїли чи ще ні? – з образою в голосі розповідає 38-річна Віра. – Я говорю – та ні, у нас все добре з грошима, Дмитро в четвер приніс трохи, підробив. А вона все не вгамовується – скільки він там підробив, каже, пару сотень, в кращому випадку, хіба це гроші для сім’ї?
З грошима у Віри та її чоловіка Дмитра останнім часом і справді не дуже добрі справи. Віра не працює вже давно, сидить вдома з двома дітьми, молодший з яких, 4-річний Олександр постійно недобре себе почуває. Те, що з дитиною щось не так, стало зрозуміло далеко не відразу.
– Я давно помічала досить нехороші речі, звичайно, – сумно розповідає Віра. – Я ходила до різних фахівців, але в нашій поліклініці просто відмахувалися – все в порядку, не придумуйте нічого лишнього, матусю, на свою дитину. А в три роки дитині вже дали поганий висновок. Намагаюся тепер максимально витягнути сина до школи, щоб хоч якось зміг вчитися.
На Олександра йде практично вся його пенсія, а також дуже багато часу і сил Віри, яка возить сина на заняття і в басейн.
А в останні пару років ще й у Дмитра почалися проблеми з роботою. З найперших днів їхнього шлюбу він відмінно заробляв, приносив додому непогані гроші. Віра – жінка не вибаглива, проста, їм на все необхідне для життя вистачало. Подружжя виплатили кредит за невелику, але свою однокімнатну квартиру на околиці міста, зробили досить непоганий ремонт там, народили дітей. Якби все йшло за планом, зараз би Олександр ходив в садочок, Віра вийшла б на роботу, і вони з чоловіком взяли б кредит на двокімнатну квартиру – а може, замахнулися б і на трикімнатну, адже дітки дорослішають і потрібно думати і про їхнє майбутнє.
Але, на жаль, життя внесло свої корективи – повноцінно працювати і заробляти тепер Віра зможе нескоро, на жаль.
До того ж і у Дмитра з роботою не все гладко. З хорошого робочого місця його скоротили два роки тому. Буквально через пару тижнів він знайшов іншу роботу, але там не склалося. Перейшов на третю, а зараз вже на четверту. Пропонують гарну зарплату відразу, а потім якісь штрафи, відрахування, які з’їдають майже пів зарплати, а на ці гроші сім’ю з чотирьох людей не прогодувати. Дмитро шукає знову чогось кращого, а зараз в цю кризу з роботою взагалі не так все просто.
– Ну що, як там твій олігарх? – цікавиться у дочки по телефону мати. – Знову без роботи сидить? Зрозуміло. А що їх величність не влаштувало на новому місці в цей раз? Скаче з роботи на роботу, як коник! Невже не розуміє, що хороший чоловік має дати своїй сім’ї все необхідне.
Скаче Дмитро, звичайно, далеко не по своїй волі. Вибирати йому особливо ніколи: в черговий раз опинившись на вулиці, йде туди, куди беруть ось прямо завтра і пропонують хоч якийсь заробіток: у нього сім’я і двоє дітей.
Добре ще, що хоч не встигли взяти другий кредит на квартиру, тоді взагалі б неймовірно важко було б з грошима, а то б зараз і зовсім невідомо, як би викручувалися.
– Старшому кросівки треба на осінь, минулорічні замалі вже! – жаліється Віра. – Ми з Дмитром давно вже нічого собі не купуємо. Пральна машинка в нас вже така старенька, включаю вже і сиджу поруч, сторожу, щоб не залила ще сусідів. Зуб турбує мене, але чекаю, не йду нікуди, бо грошей зараз не має.
– Так попроси у матері! – каже якось Вірі подруга. – Знає ж вона, що у вас зараз непростий період. Гроші у неї є. Повинна допомогти, вона ж рідна вам людина.
З грошима у мами Віри дійсно все добре, про що вона любить дати зрозуміти всім знайомим і не дуже. Все життя пропрацювала на хорошій посаді, важкого нічого не робила, з великою зарплатою, зробила накопичення. На пенсію вийшла з хорошим запасом грошей, перед кризою дуже вдало купила валюту. Взагалі, з грошима їй по життю дуже щастить. Можливо, тому мама Віри з непорозумінням ставиться до зятя, що він не може заробити багато грошей для своєї сім’ї.
Зять, який так не зміг, як вона свого часу для життя на майбутнє пристаратися, поваги у неї не викликає. А зараз, коли у нього проблеми, теща і зовсім вважає його невдахою. Сам винен, що все у нього так.
– Марно щось пояснювати моїй мамі і доводити! – розводить руками Віра з сумом. – І йти до матері, просити грошей я не буду. Вона тільки цього і чекає, щоб посміятися з нас, а я цього не хочу, втомилася вже.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
