fbpx
Життєві історії
Ну що? Сьогодні знову підеш? – Піду. – тихо відповів батько. – Скільки можна? Ти вже не хлопчисько. – А що тато дійсно до коханки йде? -Запитала я у матері, тільки двері закрилися. -А ти йди, і сама подивися. Дівчинка вже велика

Коли я була маленькою дівчинкою років дев’яти-десяти, я часто допомагала мамі з домашніми справами на відміну від брата. Він постійно десь носився зі своїми друзями. Батько працював у денну зміну на заводі і приходив додому ввечері. Він приймав душ, і вся сім’я сідала вечеряти. За матеріалами

У цей вечір мати строго дивилася на батька свердлячи поглядом. Той, намагаючись не помічати. Тихо їв, втупившись у тарілку. -Ну що? – перервала мовчання мама. – Сьогодні знову підеш?

-Піду. – тихо, але твердо відповів батько. -Скільки можна туди мотатися? Ти вже не хлопчисько. Батько мовчав. Йому нічого було відповісти. Два рази на тиждень він йшов з дому на кілька годин, а повертався сповнений сил і в прекрасному настрої.

– «А куди ти ходиш?» Запитавши, я хотіла задовольнити свою цікавість.

-А до коханки він ходить. – відповіла за нього мати. – Іде, потім приходить і пісні співає.

Повисло незручне мовчання. Вечеря закінчили в тиші. Після вечері, мама зібрала зі столу і почала мити посуд. Брат, як завжди, пішов з друзями на вечірню вилазку. Батько, неголосно насвистуючи, чистив лаковані туфлі.

Сьогодні один з вечорів, коли тато повинен був піти. Він надів картатий піджак та брюки, дістав зі стелажа круглий капелюх і перед тим, як вийти попрощався зі мною і мамою.

-А що тато дійсно до коханки йде? -Запитала я у матері, тільки двері за батьком закрилася. -А ти йди, і сама подивися. Дівчинка вже велика. Я, не довго роздумуючи одягла шльопанці, натягнула шаль і тихесенько вийшла з під’їзду. Помітивши силует батька який повертає за ріг будинку, я кинулася навздогін. Він пройшов по алеї, за тим перетнув проїжджу частину і пройшовши ще два будинки, увійшов до місцевого ДК.

Читайте також:МАКСИМ ВТІК З ІНТЕРНАТУ, ЩОБ ПРИВІТАТИ СВОЮ МАМУ ЗІ 40-КА РІЧЧЯМ. ВІД ПОБАЧЕНОГО У ХЛОПЧИКА ВСЕ СТИCЛОСЯ ВСЕРЕДИНІ І ЙОМУ СТАЛО ДУЖЕ ГІРКО. ТАК ХОТІЛОСЯ ПРОСТО ОБІЙНЯТИ НАЙРІДНІШУ У СВІТІ ЛЮДИНУ 

Всю дорогу я непомітно йшла за ним. Батько здав піджак в гардероб і піднявшись на другий поверх, зайшов в одну з аудиторій. Я стояла в нерішучості, боячись відкрити двері і передбачала найгірше. Ззаду підійшла незнайома жінка з добрим обличчям і поклавши руки мені на плечі запитала: – А ти чому не заходиш? Проходь не соромся. Вона відкрила двері і легко проштовхнувши мене за поріг, увійшла слідом. Це виявилося велике приміщення зі стільцями поставленими рядами для невеликої аудиторії глядачів.

Одну третину приміщення займала невисока сцена. Це було не що інше як гурток драматургії. Мій батько сидів на троні виконуючи роль грізного царя. Він співав арію важким, важким басом, наказуючи повiсити невиннy людинy. Я оніміла від подиву і притихла на першому ж ліпшому стільці.

Близько третьої години тривала репетиція. І весь цей час я дивилася на свого батька з завмuрaнням серця. Це був справжній талант. Це було його захоплення. Саме тут він відчував себе розкуто і впевнено. Не варто думати, що батько мене не помітив. Важко не впізнати власну дочку, що знаходиться разом з тобою в одному, чудово освітленому, приміщенні.

Ми з татом йшли додому, ївши ескімо на паличці. Батько своє вже давно з’їв і тепер насвистував, марш грізного царя, а прийшовши додому, він співатиме чистим голосом. Я зрозуміла чому мама назвала захоплення батька коханкою. Вона ревнувала його до хобі і нічого не могла з собою вдіяти, бачачи щасливе обличчя чоловіка і блиск в очах, коли він повертався додому.