Мені 36 років, з чоловіком ми разом вже 16 років, у нас двоє дітей, молодший син тільки в школу пішов. З боку наша сім’я виглядає ідеальною. Нас часто ставили в приклад родичі і знайомі. Я і сама думала, що в нас все добре, але сталося те, чого я аж ніяк не очікувала.
Я бачила, що чоловік останнім часом ходить якийсь задуманий, але не розуміла, що з ним. Думала, це через проблеми на роботі. А перед святами чоловік мені заявив – люблю, мовляв, іншу, йду до неї. Новий рік зустрічав вже в новій сім’ї, так би мовити.
Сумна історія, але зовсім не унікальна, адже багато наших знайомих сімей вже давно розпалися, то ж ми не стали винятком. Просто я не уявляю, що мені тепер робити! За наполяганням чоловіка всі ці шістнадцять років я не працювала, сиділа з дітьми, створювала вдома затишок.
І саме чоловік хотів, щоб я сиділа вдома, доглядала за дітьми і організовувала побут. Був категорично проти нянь і взагалі «чужих людей в будинку». Ну, ось я і сиділа. Дітей виховувала, пироги пекла, затишок створювала, сорочки чоловікові прасувала. Тепер у мене ні роботи, ні професії, ні уявлення взагалі, куди йти і за що хапатися.
У мене є вища освіта, за дипломом я вчитель історії, але за фахом ні дня не працювала. Диплом отримала років двадцять тому – зараз він уже неактуальний. Ось так. Вмію тільки готувати, прибирати і за дітьми дивитися, нічим іншим в житті не займалася. Якщо мені зараз виходити, то тільки на якусь фізичну роботу. І він, знаючи все це, тепер мене кинув.
Чоловік сказав, все буде по закону. Квартиру ми розділимо навпіл. Я розумію, що після цього, якщо дуже пощастить, я зможу купити собі і двом дітям маленьку однокімнатну квартиру десь на околиці міста. Ну, він ще аліменти платитиме, скільки належить. Але на них втрьох ми точно не проживемо. Машина у нас, виявляється, на фірму оформлена, дача – це дошлюбне майно чоловіка. Ось так.
Я розумію, що сама винна в якійсь мірі, адже мені потрібно було виходити на роботу. Але я думала, що так буде завжди, що чоловік нас всіх буде утримувати. Проте, я прорахувалася.
Я навіть не засуджую свого чоловіка, бо розумію, що діти вже виросли і я його нічим не втримаю, якщо він сам не захоче з нами залишитися. Він каже, що закохався. Наші спільні знайомі розповіли мені, що бачили мого чоловіка з значно молодшою жінкою, яка в очікуванні. Значить, в них буде дитина. Тепер вони стануть його родиною.
Важко усвідомлювати, що в якийсь момент ти стала непотрібною своєму чоловікові, якому годила довгих 16 років. Я часто згадую свою маму, яка постійно просила мене не сидіти вдома, а йти на роботу, здобувати професію, бо в житті всяке може трапитися. Я не вірила. Але на що я сподівалася – що чоловік буде утримувати мене навіть тоді, коли діти виростуть? Напевно так, але в один момент, сидячи на дивані, я стала йому просто не цікавою.
Чоловіка я відпустила, у мене просто немає іншого виходу. Тепер шукаю роботу і думаю як жити далі.
Фото ілюстративне – shutterstock.
