Новий навчальний рік в селі розпочався з новини, що в школу прийшла нова вчителька. Світлана Іванівна не була схожою на звичайних сільських жінок, витончена, з ідеальними манерами.
Що змусило таку гарну молоду жінку приїхати в глухе село, свідомо вибрати самотність (адже неодружених чоловіків в селі не було), ніхто не знав. Та поява в селі такої ефектної жінки викликала неабияку цікавість, як серед чоловіків, так і серед жінок.
Світлана Іванівна викладала англійську, відразу полюбилася дітям. Її щирість учні відразу відчули і дуже полюбили вчительку.
Жінки спочатку побоювалися красуні-вчительки, щоб бува чоловіків від них не відвела. Та переконавшись в її цілковитій порядності, теж полюбили цю особливу жінку.
Прожила Світлана Іванівна у цьому глухому селі все своє життя, яке присвятила своїм учням.
Таке враження, що була у цієї жінки якась таємниця, що тут, в селі, вона ховалася від когось.
Та цю таємницю так ніхто і не дізнався, вона назавжди залишилася в серці Світлани Іванівни.
До того, як переїхати в село, Світлана потрапила після інституту в школу, де познайомилася з Андрієм, молодим вчителем з історії.
Дівчина відразу закохалася в Андрія, він був особливим. Андрій теж закохався в Світлану. Та була одна пpоблема – Андрій був одружений, у нього було двоє дітей.
Коли Світлана зрозуміла, що вже не може просто так знаходитися біля Андрія, бо кoхає його безмежно, прийняла рішення, pятуватися втечею. Вона бачила, що скажи хоч слово Андрію, він побіжить за нею.
Тому і не сказала, не покликала, а просто втекла. Щиро бажаючи коханому Андрію щастя.
В селі вона добровільно прирекла себе на самотність, бо покохати іншого чоловіка так і не змогла. Всю свою любов вона віддала дітям, своїм учням.
В селі ще довго пам’ятали про дивовижну “жінку з таємницею” Світлану Іванівну.
Олеся Біла
