Новосілля в щойно куплену квартиру моя рідна сестра перетворила у суцільний сімейний жaх. Тепер ми з нею гірше чужих
Стартові умови в житті і Олени і Ксюши були абсолютно однаковими. Різниця у віці у сестер – півтора року, одні батьки, повна сім’я, хороша школа і оплачений інститут. А ось далі дороги сестрі розійшлися. Джерело
Лена точно знала – вона гідна кращого в житті. Краще, в її розумінні: забезпечений чоловік, відпустка кілька разів на рік, великий (не менше 200 квадратів) будинок. І робота «для душі». Ну не сама ж Олена повинна заробляти? На крайняк – нехай чоловік буде і не дуже багатий, і будинок не такий великий, і відпустка раз на рік, але щоб ніхто про це не здогадувався. У «Крайняка» була одна дуже важлива умова – всі навколо повинні вважати, що у Олени є все, чого вона варта.
Ксюша – навпаки. Вважала, що людина робить себе сама. А вже якщо приспічило мати забезпеченого чоловіка – будь добра, почни з ним з самих низів. Поживи в обшарпаних комуналках, не спи ночами, всіляко підтримуй і допомагай. А не сиди з видом королеви, що прихильно приймає приношення.
Олена вийшла заміж, підійшовши до вибору супутника життя максимально відповідально – за певними критеріями. Щасливчиком виявився найперспективніший однокурсник з пристойної, на Оленин погляд, сім’ї. Сам при житлі, у батьків дві квартири, брати-сестри відсутні, значить чоловік – єдиний спадкоємець батьківської нерухомості. Плюс ще на стадії залицянь стало зрозуміло, що Олександр піде на все, щоб отримати доступ до тiла. Ляпота.
По факту – Лена прорахувалася. Батьки її чоловіка, вийшовши на пенсію, продали обидві квартири, купили собі маленьку однушку і вирушили колесити по світу. Так гіпотетична спадщину чоловіка виявилося міражем. Що робити? Більше працювати на свої забаганки? Ні ви що? Хіба Лена для цього заміж виходила? Чоловік є, це його справа – гідно утримувати сім’ю. Народження спочатку однієї дитини, потім – другої, потягнуло сім’ю Олени на саме дно кредитної западини.
Читайте також: Слoва лікaрки oшелешили Антона. Вiн і сaм здoгадався. – Вuйди, – пoпросив дpужину. Дoпоможіть, цe мiй сuн! І мiй тяжкuй гpіх
Квартира Олександра була продана, ці гроші пішли на перший внесок за іпотеку на величезний заміський будинок. Олександр боpовся з непомірними апетитами дружини, але програв і здався. Черговий подарунок купувався в кредит. Поїздка за кордон – в кредит. Іпотека на будинок з гpабіжницькими відсотками. Авто – в кредит. Немаленька зарплата чоловіка ледь покриває витрати на погашення кредитів та щомісячні платежі по кредитних картах. Нагадаю зовнішню картинку: великий будинок, іномарки, щорічна відпустка, модний одяг. Про кредитне болото, в якому загрузло сімейство Олени, ніхто і не здогадувався.
Ксенія пішла іншим шляхом. Теж вийшла заміж, але по взаємній любові і бажанням гори перевернути заради один одного. Дворічний шлях до власної кімнаті в комуналці, життя на прожитковий мінімум, решта коштів – в банки і фонди, щоб «працювали». Сама Ксюша їздила на автобусі, її чоловік Микола – на стареньких Жигулях. Одяг з бюджетних магазинів і з ринку, зимові чобітки віддавала в ремонт, а не купувала нові. Ніякої готової їжі та напівфабрикатів, походів в кіно і боулінг. Скромне життя по невеликих засобах.
До 33 років, Ксюша і Микола святкували новосілля – покупка компактної двушки в хрущовці стала справжнім святом. І на це свято зібралася вся родина Ксюши.
Лена, цокаючи каблучками модних чобітків, пройшла прямо в квартиру, навіть не роззувшись і кинувши через плече: «У нас домробітниця прибирає! Я не звикла роззуватися!». Слідом за Оленою дріботів Олександр. Втомлений, посивілий, з колами під очима, чоловік виглядав набагато старшим за свій вік.
– Мда, з нашими будинком – ніякого порівняння. Як ви жити будете в цій сірниковій коробці? – зверхньо питала Лена.
– Нормально вони тут жити будуть. Тим більше – це тимчасово. – заступилася за Ксюшу Світлана Павлівна, мама сестер. – Я в Карпати поїду, до сестри. Вона овдовіла, давно мене до себе кличе. Разом не нудно. Ви у мене виросли, он які красуні стали.
– У сенсі – тимчасово? – насупилася Лена.
-Я поїду до Павліни, тітки вашої, пам’ятаєте? На ювілей до мене яка приїжджала? А мою квартиру Ксюша продасть і вони з Колею куплять більшу, я і дарчу вже написала. У тебе ж он який будинок, у вас із Сашком і так все добре, ви не потребуєте. А сестра твоя дитинку чекає, – пояснила Світлана Павлівна.
– А що відразу не купили побільше?
– Льон, ми здавати мамину квартиру будемо, підскладаємо ще, та й не до поспіху поки. Років через 3-4 переїдемо. Ну що, кому шампанського? – посміхаючись, запитала Ксюша у сім’ї.
Застілля пройшло мляво. Лена сиділа як на голках, Олександр відчував неpвозність дружини і приблизно уявляв що буде. Їх діти тихо грали в планшет. Ксюша з Миколою були задоволеними до знемоги: перша квартира – те, заради чого вони працювали, не покладаючи рук. У перспективі – поява дитини і розширення житлоплощі.
Декрету Ксенія не бoялася – якраз на час декрету і вирішено було здавати квартиру Світлани Павлівни. А потім, як тільки Ксюша вийде на роботу, можна і продажею-купівлею нерухомості зайнятися.
Після посиденьок, Лена висловила бажання відвезти маму додому. Олександр з дітьми теж вирушили додому, але на таксі. «Я поговорю з мамою, це нечесно, що квартиру вона Ксюшці віддала. Я її переконаю. А ми борги погасимо, частину»- шепнула Лена чоловікові, обґрунтовуючи доцільність його поїздки на таксі.
Дізнавшись правду про те, як живе сім’я Олени, Світлана Павлівна жахнулася.
– Продавайте свої машини і будинок, гасіть частину боргів і переїжджайте в мою квартиру, я з Ксюшею поговорю – вона зрозуміє і поверне мені житло. Витрачайте менше, за кілька років з усіма боргами розрахуєтеся. – запропонувала пенсіонерка вихід.
Але Лена продовжила наполягати на передачі квартири їй у власність, обіцяючи розібратися з боргами як-небудь потім.
– Ні, Лена, так не піде. Ви зараз все профукали, і знову загрузнете в боргах. Додуматися треба – відпочивати в кредит! Ну продаси ти квартиру, щось погасиш. А далі? Все по новій? Вибач, але ні. Ксюші дійсно від цієї квартири більше користі буде, – твердо вирішила Світлана Павлівна.
Тоді Олена повернулася до сестри, pозлючена розмовою з упертою матір’ю.
– Переписуй на мене мамину квартиру! Мені треба! – зажадала Лена від сестри.
***
– Ось так і вийшло, що я – пoгана. Не поставила себе на місце сестри, не дала їй квартиру. Я, свoлота така, мала нахабство подумати про майбутнє моєї дитини. Мама права – Олені гроші з продажу маминої квартири, що меpтвому припарка. Тут спосіб життя міняти треба, почати по засобам жити. Лена більше з нами не спілкується, хоча я запропонувала їй допомогу – віддавати половину коштів з оренди.
«Мені ваших подачок не потрібно»- відмовилася сестра. На Нi й суду немає. Нехай і далі живе невідповідно до своїх достатків. Рано чи пізно витрати за кредитами переважать доходи, як вона цього не розуміє. Хіба хороше красиве життя в кредит? Але платити все одно доведеться.
