fbpx
Життєві історії
Новорічна ніч. Як з Дідом Морозом сталося диво

Новорічний час настільки чудовий, що навіть з Дідом Морозом може статися диво.

Мій друг Федя підробляв Дідом Морозом. Багато років. Феді було вже за сорок, і, чесно кажучи, це була єдина його стабільна робота. Весь рік він займався різними роботами: то таксистом, то кур’єром, то в ремонтній бригаді. Джерело

Але вже в кінці листопада Федя починав отримувати замовлення на Діда Мороза. Федю цінували і передавали один одному батьки. Федя був чудовим Дідом Морозом. Що дивно: своїх дітей у нього не було. Три розлучення було, а дітей не було. Федя дітей любив, він їх відразу брав, знав якісь шифри й коди дитячих душ.

Якось прийшов до мене в гості, син і дочка ще були маленькі. Федя посміхнувся їм з порога: «Привіт, бешкетники!». І вони відразу його полюбили. Того вечора мені не вдалося з ним поговорити, його забрали мої діти. Він грав з ними в тигра, потім в чаклуна, потім в динозавра, далі не пам’ятаю.

Думаю, Федя сам був дитиною. Великою дитиною. Так, він багато умів, навіть класти плитку, але залишався дитиною. Тому і сімейне життя не склалося.

Ця історія трапилася з Федьком п’ять років тому. Весь грудень він мотався по місту на своїй старезній «тойоті», потіючи під червоною синтетичної шубою, не встигаючи навіть поїсти.

Читайте також: «Новорічний сюрприз»: мій чоловік під Новий рік привів свою кoxaнку і сказав, що тепер вона буде жити з нами

У Феді був тільки один святий день – 31 грудня. На який він ніколи не брав замовлень, як його не просили, які не обіцяли гроші. Це був день його другого народження.

Одного разу, ще в юності, він напuвся, виїхав на електричці казна-куди. Його винесли на дальній станції, залишили на нічний платформі. Федя б там здox, але по небесній випадковості його помітив машиніст товарного, загальмував, втягнув у кабіну.

Машиніст порушував всі інструкції, але він врятував Феді життя. Після цього Федя кинув пuти, а дітям машиніста відправляв подарунки. Дрібниці, цукерки, але регулярно.

З того часу 31 грудня Федя залишався вдома. Пив чай, грав в комп’ютерні ігри, замовляв додому величезну піцу.

Отже, ввечері 30 грудня, п’ять років тому Федя їхав на останнє замовлення. Дітей звали Галя і Толя. Раніше Федя у них не бував. По дорозі він вивчив «досьє» в мобільному. Вірі п’ять років, Толі – сім. Толя в Діда Мороза не вірить, грає в роботів і любить Ілона Маска.

Як було домовлено, Федя подзвонив мамі від під’їзду. Та швидко спустилася, у великому чоловічому пальто на плечах:

Добрий вечір! Мене звуть Віра, ось подарунки. Толі, звичайно, робот. А Галі – наряд принцеси, – Віра простягнула коробки. – Тільки велике прохання. Толя буде грубити … не звертайте уваги. Вони з татом обидва вперті матеріалісти, розумієте? А Галечка – ось вона зовсім не така. Ви більше з нею.

Не хвилюйтеся! – посміхнувся Федько. – Біжіть, замерзнете.

Через п’ятнадцять хвилин Федя дзвонив у двері. І почув мерзенний голос хлопчика:

З’явився! Актерішка з синтетичною бородою! Галька, це до тебе!

Неприємний хлопчик відчинив двері, оглянув Діда Мороза:

Дивно. Тверезий. У минулому році був зовсім…

На щастя, в передпокій вибігла сестричка, в ошатному рожевому платті з ведмедиками:

Здгаствуй, догогой Дідусь Могоз! – дівчинка не вимовляла «Р».

Здрастуй, Галя! – посміхнувся їй Федя. І непомітно дав легкого стусана хлопчику. – І тобі привіт від Ілона Маска!

Хлопчик швидко обернувся, здивовано оглянув Діда: невже він дав стусана? Але Федя підкрутив синтетичні вуса і важливо прокрокував всередину.

Було пізно, Федя дуже втомився і сподівався провести цей сеанс за 15 хвилин. Він вручив дівчинці коробку з сукнею, та застрибала. Простягнув мерзенному хлопчикові коробку з роботом:

Це тобі, нігіліст!

Як ти мене назвав? Глистом?

нігіліст, розумник. Латинське слово. Колись я жив в Стародавньому Римі.

Хлопчик підійшов ближче:

От тобі й брехати! А будеш виступати – мій тато тебе пoб’є.

Мама Віра тут же втрутилася:

Так, вистачить! Зараз Галечка заспіває пісеньку і ми відпустимо Дідуся.

Але Діда Мороза Федю раптом розохотило:

Ні, а де ваш тато? Я б з ним влаштував бiй на татамі. Я жив в Стародавній Японії і займався дзюдо триста років.

Тато на роботі! – відповів хлопчик. – Але він тебе точно пoб’є.

У цей час у мами Віри задзвонив телефон. Вона взяла трубку і стала охати: «Прости, я забула … Ну я дyра! Зараз забіжу!». І схопила Діда Федю за червоний рукав:

Благаю, дідусю! Заради всіх стародавніх японців! Посидьте з ними 15 хвилин. Мені треба до подруги в сусідній під’їзд, віддати гроші. Зайняла і забула … ну розумієте …

Феді зовсім не хотілося потіти ще п’ятнадцять хвилин, але він же був дуже добрий. Він погодився.

І залишився з романтичною Галею, і нігілістом Толею. Галя заспівала йому пісеньку. А Толя раптом принишк. Він підійшов до Феді і сказав:

Гаразд, вибач … Але було б краще, якби ти полагодив на кухні кран. Капає, я спати не можу.

Кран? – здивувався Федя. – А тато на що?

Він зайнятий, він бізнесмен.

Коли мама Віра прийшла, Федя, прямо в бороді й алое шубі, розкручував кран. Хлопчик Толя стояв поруч, подавав інструменти і говорив дідові:

Зняв би ти бороду …

Не можу. Я ж Дід Мороз, ти забув?

Добре Добре. Ти крутий Мороз.

Related Post